Відстрочка з підтекстом

У політології існує таке поняття — «політичний нежить», коли необхідно знайти якусь підставу, щоб відкласти той або інший політичний захід, візит. Схоже, саме ця оказія трапилася в середу з Арсенієм Яценюком. Хоча не судитимемо, можливо, в Арсенія Петровича дійсно виникли проблеми зі здоров’ям і тому довелося скасувати засідання Національної конституційної ради. Але все одно підстава виглядає не дуже-то переконливою. Політолог Володимир ФЕСЕНКО також вважає, що засідання НКС скасували зовсім не через нездужання Яценюка. Насправді, проблема в іншому — після рішення Конституційного Суду президентська стратегія конституційного процесу потребує істотної корекції.

— Колишня логіка — розробити нову редакцію Конституції і, якщо парламент не захоче або не зможе її розглянути, винести на референдум — уже не зможе працювати. Потрібно для початку внести зміни до діючої Конституції. І ось тому президентська сторона вимушена вже на ходу змінювати свою стратегію і тактику конституційного процесу. Потрібна певна пауза. І тут свята дуже до речі. Потрібно зібратися з думками і поміркувати, що і як робити далі.

З іншого боку, я підозрюю, що в самій Конституційній раді події розвивалися не зовсім так, як планували в Секретаріаті. Сам текст концепції вийшов досить суперечливим. Скажімо, за виконавчу владу відповідає уряд, а держадміністрації залишаються за Президентом. Тобто конфліктна основа залишається.

— Як ви вважаєте, наскільки взагалі себе виправдала ідея з Національною конституційною радою?

— На мій погляд, найоптимальніший варіант у роботі над Конституцією — це спільні дії Президента та парламенту. Я, наприклад, ще кілька років тому пропонував поміркувати над створенням парламентсько-президентської комісії. Вийшло так, що в результаті ця ідея трансформувалася в Національну конституційну раду, в якій провідні парламентські сили побачили загрозу своїм інтересам. І головне — загрозу обійти парламент у розробці прийняття конституційних змін.

Безумовно, в роботі НКС є позитивні моменти — це залучення до роботи юристів і представників громадськості. Інша річ, як це було зроблено.

Я б усе-таки порадив (візьму не себе таку сміливість) політикам і з президентського, і з парламентського боку все-таки створити парламентську Конституційну комісію і об’єднати її роботу з Національною конституційною радою. Створити спільні робочі групи і спробувати спільними зусиллями змінити Конституцію.

— А як вам останні заяви Тимошенко про парламентську республіку?

— На мій погляд, тут три мотиви. По-перше, пограти мускулами. І показати Президенту, що БЮТ і Партія регіонів можуть самостійно змінити Конституцію. Причому без Президента. І не в тому напрямі, в якому хочеться Президенту.

Другий мотив неявний. Тимошенко може відмовитися від гри з Партією регіонів в обмін на поступки Президента з кадрової політики, приватизації і щодо деяких інших питань.

І третій можливий мотив — зірвати реалізацію президентської конституційної стратегії. І при цьому взагалі не допустити змін у Конституцію до президентських виборів, щоб усе-таки Тимошенко, ставши президентом (я гадаю, в БЮТ на це сподіваються), могла використати навіть ті повноваження, що є нині. А потім вона вже заявить свою власну версію конституційних змін.

І ще один важливий момент. Якщо все-таки БЮТ і ПР спробують провести цей проект інвентаризації системи влади, я впевнений на 99%, що в Президента не залишиться іншого виходу, окрім як розпустити парламент.