ВІЛ-тест на демократію

На початку дев’яностих в одному з українських судів стався неприємний казус, який згодом мусувався більшістю зарубіжних ЗМІ. Справа в тому, що участь у процесі як свідка ВІЛ-інфікованого настільки схвилювала присяжних, що вони прийняли рішення виділити для нього окрему лаву, надіти ватно-марлеву пов’язку і протерти підлогу розчином хлорного вапна. Подібних історій в організації Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) можуть розповісти тисячі: і про суворi допити в санепідстанції, і про спецзбори на роботі з подальшим звільненням, і про вимушене жебрацтво. Незважаючи на те, що сьогодні статус ВІЛ-інфікованих має 1% працездатного населення, до грамотності в цьому питанні інших 99% це, на жаль, не привело. Наприклад, соцопитування, проведене міжнародною організацією «Лікарі без кордонів» спільно з агентством маркетингових досліджень Gfk-Usm, показало, що 47% українців вважають, що ВІЛ-позитивних варто ізолювати від суспільства, а 59%, дізнавшись про статус свого співрозмовника, поводилися б iз ним ввічливо, але при цьому максимально уникали контактів. Майже п’ята частина опитаних і зовсім були радикальними — вони б зробили все можливе, щоб ВІЛ-інфіковані до них навіть не торкалися.

Тому міністр праці і соцполітики Михайло Папієв учора заявив, що Україні треба не тільки боротися з ВІЛ, але і вчитися з ним жити. Перший етап навчання на офіційному рівні відбувся вже учора — Мінпраці підписало зi Всесвітньою організацією праці угоду про спільний проект. Полягає він, якщо стисло, в наступному: відтепер чиновники будуть стежити за дотриманням прав ВІЛ-інфікованих у трудових колективах, а крім того — на різних підприємствах тепер з’являться просвітницькі осередки з питань ВІЛ/СНІДу. Для цього уповноважений представник колективу повинен пройти відповідний курс навчання, після чого влаштовувати лікнепи для своїх співробітників і готувати наступників. Плюс до всього, уповноважений буде виконувати і функції адвоката в тому випадку, якщо ВІЛ-інфікований, який є в колективі, зазнає дискримінації.

Логічним продовженням проекту, за словами М. Папієва, повинні стати і відповідні, тобто антидискримінаційні, статті в трудовому законодавстві. У проекті трудового кодексу, який ВР планує розглянути відразу після канікул, зазначається, що на роботодавця, який відмовився прийняти на роботу ВІЛ-позитивного, останній має всі підстави протягом місяця подати до суду. І якщо на момент прийняття рішення місце залишиться вакантним, роботодавець змушений буде взяти на роботу позивача, а крім того — ще й виплатити йому зарплату за «неробочий» період. У випадку ж, якщо на цій посаді вже хтось працює, позивачу все одно належить компенсація за витрачений час. Протизаконним тепер буде вважатися і звільнення ВІЛ-позитивного тільки через його статус, що дозволить ЛЖВ ефективно відстоювати свої права. Зараз у подібних випадках доводиться покладатися хіба що на міжнародні норми. Наприклад, як розповідають у ЛЖВ, нещодавно з великими зусиллями і з залученням громадськості вдалося відстояти звільненого ВІЛ- інфікованого. Роботодавець зовсiм не приховував, що причина розірвання трудової угоди криється саме у статусі співробітника, про що йому розповів родич ВІЛ-позитивного. Для того, щоб справедливість перемогла, довелося протягом року збирати паперові (і не лише) докази його профпридатності, а також особистих доброчесностей. Якби не міжнародні норми, довелося б спиратися хіба що на Закон «Про попередження захворювання СНІД і соціальний захист населення» (на думку представників Мережі, які живуть з ВІЛ, досить нечіткий) і КЗпП радянського зразка, в якому, звичайно, подібні нюанси не прописані.

Щоправда, у експертів виникають великі сумніви в ефективності закладених у проекті Трудового кодексу заходів. На фоні того, що суди, м’яко кажучи, перевантажені, через що затримані перебувають в СІЗО вдвічі більше часу, ніж це прописано в законодавстві, здається малоймовірним, що вони візьмуться за справи ВІЛ-інфікованих без черги. На Заході такі прецеденти вже були, і справді в більшості випадків судові розгляди закінчувалися на користь позивача. Проте там, як відомо, у служителів Феміди завдяки існуючій правозастосовній практиці роботи набагато менше.

Що не викликає сумнівів, говорить головний нарколог МОЗ Анатолій Вієвський, — так це уповноважені у справах ВІЛ/СНІД у трудових колективах. Скажімо, відомо, що 62% ВІЛ-інфікованих — наркомани. Є і дані про те, в якого роду трудових колективах вони зустрічаються частіше за все — наприклад, у Дніпропетровській області це металургійна і гірничодобувна сфери. А опитування наркоманів студентського віку показало, що задивляються вони в більшості випадків на спеціальності, пов’язані з транспортом та туризмом. Звідси, на думку А. Вієвського, і випливає, що інформаційно-просвітницька робота в цих колективах якраз і може стати не витратною, а ефективною антиснідовою технологією. Підсумовуючи, можна сказати, що в Україні тільки вчаться захищати 1% населення — ВІЛ-інфіковану меншість. Демократія, як відомо — це захист прав меншості.

ДО РЕЧI

Міністерство охорони здоров’я України до кінця 2003 року планує розпочати високоактивну антиретровірусну терапію для близько 4000 ВІЛ-позитивних пацієнтів, повідомили журналістам у Кримському регіональному представництві «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ» (ЛЖВ). Як повідомляє Кримське агентство новин, у даний час в Україні таку терапію проходять лише близько 70 осіб.

Антиретровірусна терапія — це специфічне лікування, що базується не тільки на медичних знаннях, але і вимагає абсолютно особливої соціальної та психологічної адаптації. Тому Всеукраїнська мережа ЛЖВ отримала пропозицію МОЗ України тісно співпрацювати з даної проблеми. Людина, що вирішила приступити до терапії, ніби розпочинає абсолютно нове життя, немов «одружується» з АРВ-препаратами. У більшості випадків хворі не мають можливості перервати терапію до кінця життя, їм доводиться дотримуватися часто незручного і складного режиму прийому таблеток, але все це — головний гарант продовження повноцінного життя. Для підготовки фахівців, які будуть працювати з хворими, з числа членів Всеукраїнської мережі ЛЖВ відібрано 17 соціальних працівників з Києва, Одеси, Донецька, Сімферополя і Миколаєва. Для майбутніх виконавців програми на місцях проведено тренінг щодо прихильності АРТ. Широкомасштабний захід щодо антиретровірусної терапії МОЗ проводитиме за фінансової підтримки Глобального фонду з боротьби проти ВІЛ/СНIД, туберкульозу і малярії і на основі Указу Президента України про Національну програму профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги і лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004—2008 роки.

На 1 липня у Криму виявлено 6880 випадків і офіційно зареєстровано 3774 ВІЛ-позитивнi. Більше нiж 60 відсотків ВІЛ-інфікованих кримчан складають молоді люди у віці від 18 до 28 років.