Війна на городах

Люди, які захищають свою власність, йдуть на крайні заходи. Якось уранці жителька Севастополя приїхала на садову ділянку, щоб скопати город, а знайшла на землі закривавленого чоловіка. Невідомого було вбито. На з'ясування обставин за тривогою підняли районне відділення міліції. Однак довго шукати вбивцю не довелося. Ним виявився власник сусідньої дачної ділянки. З розповіді дачника з'ясувалося, що непроханий гість хотів украсти в нього електролічильник. Зав'язалася бійка. Й тоді садівник-любитель декілька разів ударив дрібного злодюжку штик-ножем німецького виробництва, що зберігся з часів війни. Цей випадок далеко не перший в Севастополі, коли господарі городів, захищаючи своє майно, йдуть на здійснення тяжких злочинів. Влітку минулого року сімдесятирічний пенсіонер із Балаклави поранив із рушниці двох хлопців, які збиралися вкрасти з його дачі ємкість для води.

Минулої зими в районі Дергачів пролунали постріли генерал-лейтенанта міліції В.А.Бєлобоpодова, який зіткнувся з дачними злодіями. Тоді через інцидент загинула одна людина. Але й з боку власників земельної власності є жертви. Влітку 1998 року нападу злодіїв зазнало подружжя, яке мало дачу в районі Молочної балки. Поки дружина бігала в пошуках телефону, щоб викликати міліцію, її чоловіка було вбито.

КОМЕНТАР «Дня»

З проханням прокоментувати випадки, пов'язані зі злочинами на садово-дачних ділянках, кореспондент «Дня» Віктор ВОРОНЮК звернувся до однієї з посадових осіб Київської обласної прокуратури:

— Якщо говорити безпосередньо про злочини, що відбуваються на садово- дачних ділянках, то більшість із них пов'язані з крадіжками. Як правило, їх розслідують працівники міліції. За допомогою до прокуратури громадяни звертаються лише в тих випадках, коли в міліції відмовляють у порушенні кримінальної справи, не дотримуються законності в прийнятті того чи іншого рішення.

На жаль, у Карному кодексі не визначене поняття приватної власності. А закон про власність хоч її передбачає, але не захищає. Тому всі крадіжки, як правило, юристи поділяють на дві категорії: державного чи індивідуального майна.

Я також не можу сказати, що в Україні стовідсотково спрацьовує поняття «мій будинок — моя фортеця». Одна справа, коли господар захищає свій будинок від убивць і грабіжників, вбиває й підпадає під поняття «необхідна оборона». Інша, коли вбиває неповнолітню дитину, яка спробувала зірвати в саду яблуко. Такий господар не тільки перевищує необхідну оборону, але й здійснює навмисне вбивство або вбивство.

(За даними Київської міської прокуратури, минулого року неповнолітніми було скоєно понад 100 важких злочинів. Однак, далеко не всіх можна було притягнути до відповідальності. Багато серйозних злочинів скоюють ті, хто не досяг 14 років — віку для притягнення до карної відповідальності. — Ред.)

Так чи інакше, в прокурорській практиці все залежить від кожного конкретного випадку. В Америці приватна власність досить ревно охороняється законом. Чи буде так у нас — покаже час. Сьогодні принаймні є надія, що новий карний кодекс, який нині розглядається, врахує й поняття приватної власності. Хоча не можна не визнати, що до американського способу життя й мислення нам йти та йти.