Володимир ХАНДОГIЙ: Звернення України до НАТО для консультацій щодо Тузли — можливе
— В Україні є сподівання на більш активну реакцію НАТО щодо подій навколо Тузли. Чи вважаєте ви, що позиція щодо дамби, висловлена генсеком Джорджем Робертсоном під час візиту до Києва, адекватна гостроті ситуації? Екс-посол України в Румунії Антон Бутейко в одному зі своїх коментарів висловив розчарування з цього приводу. За його словами: «Конфлікт, що назріває між Україною і Росією, розглядався (Робертсоном. — Авт. ) так, ніби це конфлікт між Житомирською і Рівненською областями».
— Джордж Робертсон абсолютно адекватно відреагував на ситуацію. На сьогодні, дійсно, питання Тузли знаходиться в площині двосторонніх відносин між Україною та Росією. Я, скажімо, не чув заяви генерального секретаря НАТО про те, що він готовий говорити з Ігорем Івановим. Власне, про це ніхто Робертсона не просив. Якщо не помиляюсь, Робертсон перебуватиме в Москві того ж дня, що й Іванов у Києві — 30 жовтня. Хоч я не виключаю, що Робертсон, як і будь-хто, може поцікавитися у російської сторони про ситуацію навколо Тузли. Ми зі свого боку постійно інформуємо не тільки НАТО, але й уряди держав, де акредитовані наші дипломати. Робертсон зауважив, що питання Тузли має вирішуватися на двосторонній основі мирними засобами. Іншої заяви генеральний секретар і не міг зробити. Усе залежить від реакції української сторони. Саме Київ при потребі має задіювати міжнародні механізми. Які? У питанні з Північноатлантичним альянсом ми повинні бути зваженими, оскільки Україна поки що не є членом НАТО. Проте ми є членом ООН. Це — універсальна організація. Ми пам’ятаємо 1993 рік, коли Україна звернулася до РБ ООН після рішення російського парламенту про Севастополь...
— Але зараз інша ситуація. Десять років тому Борис Єльцин розкритикував російських депутатів, а сьогодні Володимир Путін мовчить. Відомо, що Росія у РБ ООН має право вето. У 1993 році вона їм не скористалася...
— Ситуація інша тільки в тому, що Росія тоді підтримала заяву РБ ООН. Можливо, що Росія заблокує звернення України. За такого розвитку подій ми матимемо змогу відповідним чином оцінювати й ситуацію. Тоді у дію вступатимуть інші механізми. Але передовсім — РБ ООН. Далі є п’ять гарантів територіальної цілісності України.
— Серед них — Росія...
— Так, але є ще чотири інших. Реакція НАТО — адекватна. В Альянсі стежать за цією ситуацію. Очевидно, вони будуть готовими відповісти на прохання України.
— Теоретично Україна як партнер може звернутися до НАТО за підтримкою?
— Можливо. І не просто як партнер. У Хартії про ОСОБЛИВЕ (на цьому слові дипломат зробив наголос. — Авт. ) партнерство між Україною та НАТО, яка була підписана в 1997 році, існує положення про те, що у конфліктних чи проблемних випадках ми можемо звернутися до Альянсу для консультацій. Тобто теоретично звернення можливе. Власне кажучи, інші держави робили це й раніше. Приміром, до Ради Євроатлантичного партнерства (РЄАП) входять як держави-партнери, так і держави-члени. Під час засідань РЄАП висловлюються різні позиції, у тому числі і з проблемних питань. Ці питання виносяться на розгляд, хоч, зрозуміло, що РЄАП не має повноважень щодо прийняття рішень. Вона є форумом для обміну думками. Але це також важливо. Отож, формально Україна має підстави для звернення. Яка буде надана реальна допомога? Це вже інше питання. Звісно, краще — і на цьому всі наголошують — вирішувати проблеми на двосторонньому рівні.
— Ситуація навколо Тузли може вплинути на євроатлантичну інтеграцію України? У статутних документах НАТО говориться, що країна, яка претендує на членство, має врегулювати всі прикордонні питання...
— Це гіпотетичне питання. Не думаю, що проблема дійде до такої стадії. Поки що Росія будує дамбу на своїй території. Коли виникне ситуація з порушенням лінії державного кордону, тоді й будемо відповідно до ситуації розглядати різні варіанти. Я не думаю, що це якимось чином впливає сьогодні на євроатлантичний курс України. Я, навпаки, вважаю, що буде більше підстав активніше реалізовувати обраний курс.
— В Україні політики кажуть, що «тузлинська криза» має стати приводом для денонсації домовленостей iз Росією щодо перебування в Криму Чорноморського флоту...
— Я не коментую заяв українських політиків. Я — державний службовець і дипломат.
— Але наскільки це можливо?
— Теоретично інструментарій реакції на відповідні дії дуже широкий. Проте денонсації, демонстрація сили — це все з арсеналу надзвичайних засобів.
— Відомо, що на початку грудня у Брюсселі відбудеться наступне засідання комісії Україна—НАТО (КУН). На ньому мають обговорити виконання Києвом Цільового плану. Які «активи» на цій зустрічі зможе представити українська делегація?
— Дійсно, на початку грудня відбудеться два засідання КУН. Одне — на рівні міністрів закордонних справ, а друге — на рівні міністрів оборони. Грудневі засідання дають змогу підбити підсумки пройденого шляху євроатлантичної інтеграції. Головний пункт порядку денного цих засідань — оцінка виконання Плану дій і Цільового плану Україна—НАТО. Треба відразу сказати, що цим засіданням передуватиме ще ряд важливих зустрічей. Зокрема, 5—6 листопада відбудеться спільне засідання політичного комітету і політико-військового керівного комітету НАТО. На цій зустрічі експерти матимуть змогу обговорити стан виконання зобов’язань Україною. Їхні рекомендації підуть на затвердження на міністерському рівні. Йдеться про досить складну процедуру оцінки, що свідчить про зацікавленість НАТО в Україні. НАТО ставиться до спостереження так само серйозно, як ставиться серйозно до виконання взятих зобов’язань Україна. Я вважаю, що ми досягли значних позитивних результатів у виконанні Плану дій. Щоб не бути голослівним, нагадаю позитивну піврічну оцінку НАТО з приводу виконання Україною Плану дій і Цільового плану напередодні засідання міністрів закордонних справ у Мадриді. Альянс тоді відзначив у відповідних документах позитивні кроки, які Україна здійснює на шляху виконання Планів. Тому у мене є всі підстави вважати, що річна оцінка буде такою ж позитивною. Безумовно, говорити про 100-відсоткове виконання зобов’язань важко. Ще багато чого треба зробити. Нагадаю, що у Цільовому плані прописано більше 250 пунктів. Поки що ми не проводили підрахунків щодо того, скільки пунктів вже виконано. Але ми можемо сказати, що більшість позицій в тій чи іншій мірі реалізовано.
— Які позиції із Цільового плану ви б віднесли до «слабких місць» України?
— «Слабким місцем» може бути вирішення питання щодо відмивання брудних грошей, оскільки Україна залишається в «чорному списку» FATF. Ставилася програма-максимум — вилучення України з цього переліку. На жаль, цього поки що досягнути не вдалося. Але ми сподіваємося, що це стане можливим на початку наступного року. Тому з формальної точки зору можна вважати, що ми однієї позиції із Цільового плану не виконали, але всі прекрасно розуміють, що динаміка цього процесу була очевидною, і є всі підстави вважати, що найближчим часом питання буде вирішено. Завжди «слабким місцем» було питання військової реформи. Однак цьому є об’єктивне пояснення. Повільність реформування у військовій сфері перш за все пов’язана з ресурсним забезпеченням. Але знову ж таки в НАТО бачать готовність України до роботи в цьому напрямку, запущено важливий елемент військової реформи — оборонний огляд. Він дасть змогу визначитися: які саме Збройні сили ми хочемо і зможемо собі дозволити? Хтось може сказати, що «слабким місцем» є переведення армії під цивільний контроль. Однак у НАТО високо оцінили рішення Президента про призначення цивільного міністра оборони. В Альянсі оцінили цей крок як серйозний політичний сигнал, як розуміння Україною важливості цивільного контролю над Збройними силами. У будь-якому випадку не хотілося б наперед говорити про слабкі чи сильні сторони нашого просування. Слово — за партнерами в НАТО.
— Відносини між Україною та НАТО характеризувалися впродовж останнього року різкими «температурними перепадами». Ще рік тому всі говорили про похолодання, а зараз — про потепління. Що «підігріло» наші відносини? Який ваш короткостроковий і довгостроковий прогноз щодо співпраці України з Альянсом?
— У природі є чотири пори року. Усе йде циклічно. Так само відносини між будь-якими двома суб’єктами міжнародного права не є рівномірними. Безумовно, виникають проблеми, непорозуміння. Торік відносини України і НАТО зазнали певного випробування. Але ми на жоден день, на жодну хвилину не переривали діалогу з Альянсом. Україна проявила принциповість, фаховий підхід до вирішення проблеми. Київ тоді звинувачували нібито в поставках «Кольчуг» до Іраку. Ми продемонстрували безпрецедентну відкритість. Експертам зі США та Британії було надано повний доступ до матеріалів із цього питання. Позиція була правильною. На сьогодні ми вважаємо сторінку з «Кольчугами» перегорнутою. Усі без винятку констатують, що відносини між Україною та НАТО знаходяться на правильному шляху і розвиваються по висхідній. Тому мій прогноз один: наші відносини будуть і далі розвиватися. Ми підходимо до тієї межі, коли слід подумати про наступні кроки у нашій співпраці. Після оцінки виконання Плану дій на грудневих засіданнях ми зможемо більш реалістично вирішувати, якою має бути формула подальших взаємовідносин. Наша позиція полягає в тому, щоб було менше якихось привабливих назв, а більше реальної роботи. Тоді питання про приєднання нас чи то до Плану дій щодо членства (ПДЧ), чи до інтенсифікованого діалогу з елементами ПДЧ, чи інших механізмів будуть другорядними. Головне, щоб було змістовне наповнення. Хоч я також не виключаю необхідності певного впорядкування відносин в усталені рамки.
— Як в НАТО відреагували на приєднання України до ЄЕП?
— Ми поінформували наших партнерів по НАТО з цього приводу. Зокрема, я надав інформацію про результати саміту в Ялті, під час якого було підписано відповідні рамкові угоди. Ніхто своїх занепокоєнь мені не висловлював. Реакція була спокійна, виважена. Особливо з огляду на застереження, зроблені Президентом України при підписанні документів. Для нас головне — створення зони вільної торгівлі. НАТО, очевидно, розуміють, що Україна не може не розвивати економічні відносини зі своїми сусідами. У будь-якому разі ми виходимо з національних інтересів. Тому наш курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію залишається незмінним.
— Склалося враження, що під час свого візиту до Києва Джордж Робертсон велику увагу приділяв майбутнім президентським виборам. Це відповідає дійсності?
— Я б не сказав, що саме майбутні вибори президента були в центрі уваги генерального секретаря. Ні в Верховній Раді, ні на зустрічі з прем’єром це питання взагалі не піднімалося. У процесі розмови з Президентом його обговорили в контексті політичної реформи. Робертсона було поінформовано про політичну реформу в Україні — зокрема, про її варіанти. Звичайно, для НАТО не все одно, як розвиватимуться виборчі процеси. Але Альянс не має ані наміру, ані інституційної можливості, ані відповідного мандату, щоб спостерігати за виборами. Преса в Україні писала, нібито НАТО буде моніторити вибори. Однак Робертсон абсолютно чітко заявив, що це не в компетенції Альянсу. Із іншого боку, як і будь-яка організація, для якої Україна дуже важливий партнер, НАТО дивитиметься, як все відбуватиметься.
