Враження від зустрічі з газетою мене переповнюють
Сталося так, що я, в свої дуже немолоді роки, зустріла, нарешті, справжню газету. Шкодую, що читаю її тільки один рік. Так склалось. Але враження від зустрічі з газетою мене переповнюють.
Милуюсь ерудицією авторів газети, їхнім умінням розкрити тему, переконати читача ілюстративним матеріалом і умінням дати просто незаперечні висновки.
Мені радісно, коли бачу в газеті прізвища Сергія Грабовського, Юрія Райхеля, Ігоря Лосєва, Ігоря Сюндюкова, Марії Томак і багатьох інших. Яка молодець Лариса Олексіївна: у неї тонке вміння знаходити блискучих авторів!
Фотоілюстраціям газети може позаздрити будь-який редактор. А ще мене щемливо зворушує тепле ставлення газети до творчості Ліни Василівни Костенко. Я слідкую за кожним повідомленням про неї, про її творчість. Публікація газетою нових віршів із поетичної книжки «Річка Геракліта» — це неймовірний подарунок поетеси й газети своїм читачам. Спасибі усім вам!
Як золоте руно і як гірський кришталь —
Блищать її слова
і полоняють душу...
І ніби хочеться летіти вдаль,
Щоб побороть і повені, і сушу.
Як золоте руно
і як гірський кришталь —
Я знову поринаю
у це безмежне диво!
Ця жінка мужня і міцна, як сталь,
І ніжна, й загадкова, і красива.
Як золоте руно
і як гірський кришталь —
Порівнювать уже ні з чим
не зможу.
Храни її, господь, і сили ти їй дай,
І хай її ніщо не потривожить.
Як золоте руно і як гірський кришталь...
P.S. 19 березня у Ліни Костенко день народження! Читачі та редакція «Дня» вітає Ліну Василівну і щиро зичить міцного здоров’я, щастя, любові, радості, великих тиражів та вдячних читачів, для яких вся творчість поетеси пронизана отими її віршованими рядками: «Не будь рабом і смійся як Рабле!», «Коли в людини є народ, тоді вона уже людина» чи «...просто — залишатися людьми».
