Все почалося з футболу

Перший тур Ліги чемпіонів УЄФА завершився скандалом, який відвернув увагу більшої частини публіки від власне футболу до популярної сьогодні теми забезпечення правопорядку та вивчення юридичних тонкощів регламенту спортивних змагань. Про це варто говорити, однак буде великою помилкою, якщо ми забудемо, що причиною грандіозного скандалу з призупиненням матчу «Рома» — «Динамо» стали не дії влади чи правоохоронців. Причиною став футбол, показаний чемпіонами України на головному стадіоні італійської столиці. Емоції римлян спалахнули саме тому, що «Динамо» відразу довело, що приїхало брати очки.

ЗАГРАЛИ НА СВОЮ ГОЛОВУ

Триденний «міні-турнір» українських та італійських клубів («Шахтар» — «Мілан», «Рома» — «Динамо» у Лізі чемпіонів та «Металург (Донецьк) — «Лаціо» у Кубку УЄФА) стартував у вівторок в Донецьку. Автору довелося дивитись цю гру в одному із римських спортивних кафе, оскільки Ліга чемпіонів в Італії показується виключно по платних телеканалах. Бажаючих дивитись гру із Донецька в кафе не виявилось: біля решти телевізорів народ дивився інші футбольні матчі. Пояснення просте — серце італійського футбольного уболівальника віддано лише одній команді.

У Римі ніхто не буде вболівати за клуби з Мілана чи Туріна. Тому жодних емоцій римлян гра італійської команди в Донецьку не викликала. Ті, хто таки бачив гру, погоджувалися, що «Мілану» у Донецьку пощастило й виграш гостей з рахунком 1:0 не відповідав співвідношенню сил на полі.

Що стосується гри «Рома» — «Динамо», то «романісти», тобто прихильники команди «Рома», не приховували упевненості в перемозі своєї команди. Хоча проблем у команди, за яку вболіває половина італійської столиці, було перед стартом Ліги чемпіонів вдосталь. Це і зміна тренера перед стартом сезону, і значне оновлення складу, і скандал з нападником Кассано, який у першій грі чемпіонату країни вдарив в обличчя суперника й був вилучений з поля.

Трибуни «Стадіо Олімпіко», розташованого на північній околиці Риму, були заповнені трохи більше, ніж наполовину, причому більшість із 38-ми тисяч глядачів прийшла на дешеві місця за воротами, де співали пісень, скандували заклики й бавилися піротехнікою. Якщо згадати, що за три дні до цього на гру чемпіонату Італії прийшло понад 70 тисяч людей, зрозуміло, за кого вважали римляни українську команду.

Гру, яку в Україні безплатно показувало телебачення, на Олімпійській арені в Римі одразу ж не сприйняли. Публіку дратувало те, що господарі поля безсилі пройти київський захист і програють більшість єдиноборств гостям. У результаті майже кожен епізод гри викликав обурення гарячих «тіффозі». А тут ще й Тотті, капітан «Роми», який на Євро-2004 відзначився плювком в суперника, опинився під щільною опікою знайденого торік динамівськими селекціонерами нігерійця Юссуфа. Італієць, фотознімками якого римські газети та журнали заповнені щільніше, ніж екран УТ-1 кліпами Поплавського, почав провокувати зіткнення й апелювати до арбітра під час кожного ігрового епізоду. Тим часом динамівці провели з півдесятка контратак, змарнувавши дві нагоди забити, а потім Гавранчич зі штрафного забив гол. Гра тривала під диктовку українського тренера Сабо. А потім був інцидент із предметом, яким з трибуни для особливо почесних гостей влучили в арбітра матчу Фріска.

Навряд чи все це було можливим, коли б «Динамо» грало так, як на цьому ж стадіоні п’ять років тому, коли поступилося «Лаціо». Вперше за всю історію зустрічей з італійськими командами наш провідний клуб упевнено вів гру. Саме це й стало головною причиною роздратування італійців і подій, що відбулися потім.

ЩО НАПИСАВ ФРІСК?

Як відомо, одержавши одразу ж після першого тайму твердим предметом по голові, арбітр із Швеції не зміг продовжити гру. За регламентом другий тайм мав би провести запасний суддя. Але після майже годинної паузи публіці оголосили, що запасний арбітр судити не буде, бо непокоїться за власну безпеку.

Можна зрозуміти шведських футбольних суддів. Навіщо їм ризикувати дорогоцінним здоров’ям і вганяти у збитки страхові компанії витратами на своє лікування та відновлення? Не йдеться про загрозу з боку глядачів: на римському стадіоні між полем і трибунами розташовано бетонований рів глибиною понад чотири метри. Швидше за все арбітри побоялися, що не доведуть гру до кінця. Судячи з поведінки футболістів «Роми», другий тайм цілком міг би завершитися бійкою просто на полі, яку ніякими червоними картками не вдалося б зупинити. Занадто вже не хотіли програвати римляни в першій грі Ліги чемпіонів.

Майже годину стадіон чекав продовження матчу. Можливо, про його відміну не оголошували навмисно, аби вболівальники «Роми» охололи трохи на своїх трибунах, виплеснули енергію та емоції, не виносячи їх на вулицю. Так і сталося. З арени народ виходив спокійно, розсаджуючись у традиційні «фіати» та рейсові автобуси.

Делегат УЄФА зробив заяву щодо того, що питання тепер вирішуватиме УЄФА на основі письмового рапорту арбітра гри.

Історія Ліги чемпіонів досі не знала таких прецедентів. Навіть тоді, коли у 1985 році на фінальній грі в Брюсселі провалилася трибуна й загинуло кілька десятків глядачів, сам матч було доведено до кінця. Досі матчі якщо й переносилися, то тільки з технічних чи політичних причин. Яким має бути рішення УЄФА?

Багато хто вважає, що логічно було б переграти матч. Якщо буде вирішено саме так, то створиться небезпечний приклад: кожна команда, яка безнадійно програє, зможе почати бити арбітра, аби припинити невдалу гру, яку потім можне переграти. Другим рішенням могла б бути дискваліфікація команди «Рома» й виключення її із Ліги чемпіонів. У такому випадку постраждає «Динамо» — у команди заберуть чесно здобуту перемогу та ще й зламають весь процес підготовки. З новим учасником треба буде колись і десь грати, знаходячи час у насиченому і без цього календарі змагань. Навіть коли «Рому» залишать у Лізі, а «Динамо» присудять «технічну» перемогу, що було б логічно, справжній виграш у другої команди Італії у нас все одно буде вкрадено. Залишиться неприємний присмак, ніби українцям цю гру «подарували».

ТЕСТ НА СТАНДАРТИ

Досі УЄФА, власне, як і інші міжнародні організації, керується стосовно країн колишнього СРСР іншими стандартами, ніж щодо «справжньої» Європи. Варто згадати виключення «Динамо» з Ліги чемпіонів 1995 року з причини так і не доведеного факту спроби підкупу арбітра. Якщо нестандартні ворота виявляються на полі стадіону в Москві, то гру відміняють і переносять на нейтральне поле, якщо ж ворота падають перед грою на стадіоні в Мадриді, всi чекають, поки привезуть і поставлять нові. Приклади дискримінації пострадянських країн можна продовжувати. З усього видно, що Європа, і футбольна Європа зокрема, далеко не в захваті від того, що за європейський футбольний трофей насмілюються боротися команди не з Євросоюзу. Сам регламент Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА складено за дискримінаційним принципом. Судіть самі — чемпіон України має пробиватися до Ліги через кваліфікацію, зате навіть не чемпіон Італії потрапляє у Лігу напряму. Виправданням такої схеми завжди вважалось те, що італійські чи німецькі команди заздалегідь сильніші. Ігри «Шахтаря» з «Міланом», а особливо «Динамо» з «Ромою», показали, що українські клуби не слабші, а в чомусь навіть сильніші за італійські. Якщо так далі піде, то ці українці взагалі стануть поруч із іспанцями—англійцями— італійцями—французами. Не хочуть у Європі цього допустити, шукають будь-який привід, аби залишити нас на футбольній периферії.

Угадайте, яке було б рішення УЄФА, якби те, що сталося в Римі, мало б місце у Києві? Вгадали? Отож. Ніхто б не цяцькався. А коли це «Рома», то призначається тижневе розслідування очевидної справи, аби дати юристам час для підготовки рішення. Навряд чи на нашу користь.

Що робити? Грати у футбол! Саме це говорили по гарячих слідах скандалу в Римі футболісти «Динамо», тренери команди, керівники клубу й національної футбольної федерації. Нинішнє «Динамо» здатне вирішувати свої питання в Європі саме футбольними методами.