Вугільні гроші

Сьогодні у Дніпропетровську закривається Міжнародний форум гірників, що тривав три дні i на якому вчені і практики багатьох країн намагалися створити економічну модель вугільної промисловості з урахуванням сучасних ринкових умов в Україні. Напрацювання форуму буде передано до Кабінету Міністрів і Верховної Ради, Адміністрації Президента України для того, щоб ще раз звернути увагу і підказати шляхи вирішення проблем у вугільній промисловості України. А в понеділок Міністерство палива та енергетики скликає нараду, також присвячену ситуації у вугільній галузі, на якій, за попередніми даними, повинен бути присутній перший віце-прем’єр уряду Олег Дубина. Судячи з підсумків першого раунду парламентських бюджетних баталій, йтиметься про тактичні питання: що робити з незадоволеними апетитами вугільних баронів, які приурочили до бюджетного процесу свій, як його називають у міністерстві, віртуальний страйк, як не дати вмерти якщо не з голоду, то від нових шахтних аварій, шахтарям, і головне — як не заморозити країну, що вступила вже в осінньо-зимовий період. Адже за дев’ять місяців цього року видобуток вугілля в Україні, за даними того ж Мінпаливенерго, скоротився на 2,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Причому втрати енергетичного вугілля — на 4,4%.

Нагадаємо, що зусиллями бюджетного комітету Верховної Ради фінансування вугільної галузі на 2003 рік збільшено порівняно з пропозиціями уряду на 367 млн. гривень. Якщо після подальших «читань» цю цифру не буде змінено, то державна підтримка вуглярів становитиме 2,6 млрд. гривень. Відповідаючи на запитання «Дня» про те, як ставляться до цього подарунка в Мінпаливенерго, прес-секретар міністра Юлія Литвинова видала дипломатичне формулювання: «Ми продовжуємо роботу в парламенті, щоб переконати депутатів, що вугільна галузь потребує додаткового фінансування, і його буде використано з максимальним ефектом».

Звучить загадково, особливо після висновків Рахункової палати, що прозвучали напередодні бюджетних дебатів. Колегія палати оприлюднила дані про те, що Мінпаливенерго використало значні суми держбюджету, виділені на реструктуризацію вугільної промисловості, не за призначенням. Бюджетні аудитори вважають, що загальна сума нецільового використання бюджетних коштів (з початку процесу реструктуризації) становила 73,2 млн. грн., неефективного — 157,7 млн. грн., з порушенням чинного законодавства — 81,3 млн. грн. За даними палати, протягом шести років на виконання заходів, пов’язаних з процесом ліквідації неперспективних і збиткових вугледобувних підприємств, з держбюджету виділено майже 3 млрд. грн., однак на сьогодні жодне вугледобувне підприємство не виписали з Держреєстру.

Тим часом Мінпаливенерго, мабуть, уже й не покладає великих надій на додаткове бюджетне фінансування. Хронічну нестачу коштів на поповнення запасів вугілля і потужностей з їх видобутку воно, найiмовiрнiше, збирається компенсувати головним чином шляхом підвищення інвестиційної привабливості шахт, для чого планує у черговий раз перетасувати вугільних «полковників і генералів», створивши замість холдингів, що не виправдали себе, які міністр Віталій Гайдук називає «повітряними», вугільні об’єднання. «Протягом одного-двох місяців хочемо сформувати «бойові кулаки», в які буде об’єднано кілька шахт, центральні збагачувальні фабрики і допоміжні підприємства, щоб єдиним комплексом виставити їх на приватизацію», — повідомив нещодавно на «круглому столі» «Паливно-енергетичний комплекс України: готовність до євроінтеграції» заступник держсекретаря Мінпаливенерго Сергій Титенко. Потрібно визнати, що євроінтеграційна тема у застосуванні до української вугільної ситуації звучить якось малопереконливо. За рівнем травматизму наші шахти «поступаються» хіба що китайським, і саме це значною мірою визначає їх інвестиційну привабливість і приватизаційний потенціал (на сьогодні статус приватних у країні мають лише два вугледобувнi підприємства). І навіть такий переконаний прихильник приватизації взагалі, як Грегорі Еджейчак, голова представництва Світового банку у Києві, який залишає днями нашу країну, не радить українському уряду робити ставку на приватизацію вугільної галузі.

Набагато радикальнiшою (порівняно з міністерською) виглядає позиція досить могутнього вугільного лобі у парламенті. Так, член фракції «Регiони України», голова парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Андрій Клюєв заявив, що його фракція буде рішуче відстоювати свої вимоги відносно фінансування паливно-енергетичного комплексу у держбюджеті-2003 при підготовці документа до другого читання. «Ми нікому енергетиків скривдити не дамо», — підкреслив Клюєв. «Якщо прийнята програма «Українське вугілля» покликана вирішити проблеми шахтарів, то її треба виконувати», — вважає голова парламентського комітету. Гроші, передбачені в бюджеті-2003 на потреби вуглярів, «навпаки гублять вугільну промисловість, але ніяк її не підіймають», — сказав депутат. Виділення цієї суми, на його думку, означає закриття наступного року 65 шахт, а це тільки близько 150 тисяч безробітних на території, де немає іншої роботи, крім шахт, це падіння видобутку вугілля до 30% існуючого рівня.

Прем’єр-міністр Анатолій Кінах, який чуйно прислухається до вимог профспілково-вугільного лобі й одночасно стоїть на варті бюджетної збалансованості, вимушений маневрувати. Уряд України не збирається знижувати бюджетне фінансування вугільної галузі у 2003 році, оскільки вона є «невід’ємною частиною енергетичної безпеки країни», заявляє він. «Нам необхідно істотно поглибити роботу, яка стосується створення сприятливих фінансових, економічних, соціальних умов діяльності вугільної галузі», — заявив А. Кінах після першого читання бюджету. Коментуючи страйки шахтарів, що розпочалися в Україні, прем’єр сказав: «Це також метод тиску на владу для захисту галузевих корпоративних інтересів».

Територіально-корпоративні інтереси шахтарського краю у телефонній бесіді з «Днем» захищав донецький губернатор Віктор Янукович. На відміну від обережного Мінпаливенерго, він прямо говорить про те, що незадоволений рівнем як нинішньої, так і наміченої на наступний рік бюджетної підтримки гірників, адресуючи свої претензії рівною мірою й уряду, і Верховній Раді. «У результаті у вугільній промисловості можуть розпочатися безповоротні процеси, — стверджує він, — через які вже й за наявності грошей ми не зможемо підіймати вугільне виробництво, оскільки нікому буде виконувати обсяги видобутку вугілля — люди з шахт ідуть, рятуються і рятують свої сім’ї». За словами Януковича, вважається, що в області закрито 47 шахт, а необхідні для цього роботи профінансовано усього на 37%. Але головне, говорить губернатор, необхідно фінансувати діючі, здатні стати рентабельними шахти, щоб створити хоч якусь кількість нових робочих місць і перевести туди людей з підприємств, що закриваються. На думку Януковича, закриття шахт повинно відбуватися синхронно з нарощуванням видобутку в діючих лавах і розрізах з тим, щоб компенсувати одним інше. Тоді буде витримуватися баланс і з робочої сили, і з палива. «Розуміння цього є на всіх рівнях, у тому числі й в уряді, а Президент неодноразово вирішував ці проблеми, особливо в кінці бюджетного року і початку наступного, — сказав Янукович, — але цим ми ж усіх втягуємо в інтригу... Час би припинити цю справу». І пояснив: «Чому бюджетний комітет не розглянув це питання спільно з урядом і представниками профспілок? Чи не тому цей процес входить зараз у політичну площину? Люди не можуть зрозуміти, що відбувається, чому уряд знижує фінансування для вугільної галузі на 500 мільйонів гривень. Чия це пропозиція? Хіба це не інтрига? На наш погляд, це просто неправильна позиція». Янукович вважає, що у вугільне питання треба внести прозорість, «тоді на цьому фоні не буде політичних маневрів».

Виходить, бюджетні вугільні гроші (див. підсумки неголосування за бюджет в першому читанні фракції «Регіони України», що складається перважно з донецьких депутатів) здатні консолідувати. А можуть і зруйнувати парламентську більшість. Та, мабуть, можливі й інші варіанти: адже бюджет було схвалено і без голосів «регіоналів»...