Вибiр без вибору

Ілля КОНОНОВ, завідувач кафедри філософії та соціології Луганського держпедуніверситету, кандидат філософських наук, доцент:

— Вихід до фіналу першого туру двох кандидатів — Леоніда Кучми й Петра Симоненка свідчить, передусім, про розкол суспільства у ставленні до базових цінностей. До другого туру вийшли не просто два лідери, які борються за президентське крісло, а зримі символи двох кардинально протилежних шляхів розвитку України. Розлом виник за концептуальними позиціями. Якщо у другому турові буде обрано Леоніда Кучму — половина країни залишиться незадоволеною, буде обрано Петра Симоненка — незадоволеною буде друга половина країни. А, отже, кризу легітимності влади не вдасться подолати.

По-друге, розкол суспільства має й явні регіональні ознаки. Схід і Захід України знову дали приклад дзеркальної політичної симетрії. Після цього у регіонів усе менше довіри один до одного, все більше перспектив для розвитку регіональних комплексів неповноцінності.

По-третє, вибори, що відбулися, показали, що самій політичній культурі нашого народу притаманні риси, що несуть загрозу демократії. Адже це самі виборці в своїй більшості вибрали крайні позиції. Відповідальність тут не можна перекласти ні на бюрократію, ні на «світову закулису». Окрім того, що впадає в око конфронтаційність мислення виборців, які привели до другого туру ярих антагоністів, потрібно звернути увагу на не таке очевидне. Наші виборці визначилися між нинішнім і минулим, але не стали шукати альтернативного майбутнього.

Вибори показали, що наша молодь так само розколена у ставленні до базових цінностей, як і все населення. Тому серед прихильників Симоненка чимало молодих людей. У основному це ті, хто втратив будь-які перспективи, можливість отримати освіту, знайти роботу. Голосування для них стало єдиною легальною формою протесту.

Таким чином, сучасний стан України поки що не дає надії на стабільний розвиток. Так, за будь-якого результату 2-го туру, дуже ймовірний конфлікт президента з парламентом, дострокові парламентські вибори, спроби змінити Конституцію. Тому ті, хто здійснював свій політичний вибір, сподіваючись на збереження стабільності й розуміючи під нею збереження нинішнього стану, швидше за все помилилися...

Людмила КОРСУНСЬКА, лікар з Харкова:

— У другому турі доведеться голосувати за того, проти кого голосувала в першому турі — за Леоніда Кучму. Я не хочу, щоб у нас стало так, як у Білорусі: черги, дефіцит, інфляція. І щоб зникали люди. За всім цим стоїть президент-комуніст Лукашенко. Комуністи ж скрізь однакові, чи не так?

Володимир БАКУМЕНКО, директор Харківського комбінату благоустрою:

— Перший тур виборів показав, що народ у більшості своїй боїться змін, він вважає, що всякі зміни — до гіршого. Або мріє про повернення до старих часів. Тому загалом по Харківській області переміг Петро Симоненко, а на другому місці Леонід Кучма. Євген Марчук, єдиний кандидат, який міг би повести Україну до процвітання, зайняв третє місце. Видно, Україні просто судилося пережити «червоний реванш». І чим швидше це станеться, чим швидше люди позбудуться ілюзій, тим буде краще. Під керівництвом комуністів розвиток піде за відомим болгарським сценарієм. Тільки після цього народ захоче змін на краще. За цією логікою мені слід було б голосувати за Симоненка. Та рука не піднімається. На щастя, у виборчому бюлетені є позиція «Не підтримую жодного кандидата». Її я і відмічу.

Юрій КУЖЕЛЮК, депутат Львівської обласної ради, заступник голови ЛКО НРУ (К):

— В першому турі я проголосував за Юрія Костенка... Якби я сказав щось інше, ви б мені не повірили. А головне як політолог я знаю реальний розклад сил, тому вирішив бодай таким чином підняти рейтинг молодого політика. У другому турі голосуватиму за Леоніда Кучму. Павло СЕМ'ЯНИШИН, учитель зi Львова:

— У першому турі я проголосував за Євгена Марчука. Сподівався, що в разі перемоги генерала в нашій державі настануть хоч якісь зміни на краще. На жаль, наші співвітчизники до цього ще не дозріли. Їх влаштовує злиденне життя. Тому в наступному турі я проголосую проти обох кандидатів.

Богдан ТЕЛЕНЬКО, голова Хмельницької обласної організації Української республіканської партії:

— Чекаємо на рішення нашого кандидата Євгена Марчука, за якого проголосували найсвідоміші громадяни. Певні, що його результат вищий, ніж оголошений. Віднині маємо в особі Євгена Кириловича випробуваного харизматичного лідера української національної опозиції, яка у час «пік» візьме на себе відповідальність за ситуацію в Україні. Отож для нашої партії було б верхом безпринципності закликати однодумців, аби у другому турі голосували за того чи цього кандидата. Найближчим часом УРП стане ініціатором інтеграційних процесів з іншими опозиційними державницькими партіями для об'єднання довкола нашого лідера — Євгена Марчука. Що ж стосується мене особисто, то проблема вибору мене не доймає, але своїм правом голосу, ясна річ, скористаюсь.

Микола БІЛИЙ, директор дочірнього підприємства «Інтерпрес-Хмельницький»:

— Я навіть не передбачав, що мені доведеться вирішувати це питання. Ще розгублений і досі висновків не зробив. Але участь у другому турі виборів, мабуть, візьму. Щоб ніхто не скористався моїм бюлетенем. Тож доведеться вибирати між старою системою та бозна якими змінами. Проблема цього вибору в тому, що народ розгублений і виборча карта розігруватиметься за схемою «п'ятдесят на п'ятдесят». Не втрачаю надії на зміни, звісно, що на кращі зміни. Можливо, що ні за кого не проголосую. Але ще є час, аби визначитися між гіршим і найгіршим.

Дмитро ІЛЬЇНКОВ, колишнiй генеральний директор Запорізького алюмінієвого комбінату:

— Дії в другому турі багато в чому залежатимуть від того, що скажуть кандидати, як це буде озвучено. Надто складне буде питання. Більшість, здається, віддасть голоси за Симоненка. У першому турові по Запорізькій області він прийшов першим. Багато хто його поважає за те, що він не міняє своїх переконань і поглядів. Сьогодні він переконливіший. В останній своїй листівці він сказав, що збереже всі форми власності, й тому не відлякує від себе кольором. Представники партій поки що утримуються від коментарів, посилаючись на те, що й досі мовчать штаби кандидатів. Позиція багатьох залежатиме від рішення центрального штабу Євгена Марчука. Багато хто визначиться, коли дізнається щодо підсумків поїздки губернатора Євгена Карташова до Києва: чи не спіткає його доля полтавського губернатора?