Виборці беруть тайм-аут
Результати останнього моніторингу громадської думки стосовно конституційної реформи виявилися дещо несподіваними для соціологів. Зафіксоване в березні зменшення кількості респондентів, які вагаються з визначенням свого ставлення до запропонованих Президентом України змін до Конституції і законодавства, всупереч очікуванням експертів Українського інституту соціальних досліджень і Центру «Соціальний моніторинг» не стало стійкою тенденцією. Навпаки — тих, хто «вагався відповісти» що-небудь однозначне щодо окремих ініціатив глави держави, стало більше. Зокрема, українці знову засумнівалися, чи варто змінювати порядок призначення прем’єр-міністра (щоб главу уряду призначав парламент, а президент тільки вносив пропозицію стосовно кандидатури на цей пост) і складу уряду (парламент затверджує віце-прем’єрів і міністрів, а уряд — керівників центральних органів виконавчої влади). А також — чи потрібно всі вибори (парламентські, президентські і до органів місцевого самоврядування) проводити в різний час, але протягом одного року, і чи доцільно буде зрівняти для всіх органів влади термін обрання до 5 років.
На думку директора Центру «Соціальний моніторинг» Ольги Балакірєвої, такі стрибки у громадській думці зумовлені тим, що проведення всенародного обговорення президентських пропозицій багатьох примусило серйозніше замислитися над змістом запропонованих змін, і оскільки поспішати з відповіддю поки що необов’язково (референдум із цього приводу ще не оголошено), то українці, які вагаються, вирішили взяти тайм-аут і, вислуховуючи з допомогою засобів масової інформації різні думки політиків і експертів щодо наслідків політичних нововведень, ще трохи подумати.
Ще однією причиною сумнівів українців, на думку О. Балакірєвої, могло стати «переведення заходів з обговорення пропозицій Президента з реально дискусійної в адміністративно-формальну площину». За досить невисокого рівня довіри до влади, будь-які ініціативи «зверху», що проводяться з відомими ще з радянських часів «перегинами на місцях» у вигляді добровільно-примусової участі в обговоренні реформи, викликають у людей бажання цю реформу проігнорувати.
Проте, незважаючи на це, загалом можна говорити про підтримку населенням основних конституційних змін, зафіксовану ще в березні. За місяць практично не змінилися пропорції щодо підтримки і не підтримки переходу до пропорційної виборчої системи (32% — «за» і 35% — «проти»), законодавчого закріплення вимоги про створення депутатами парламентської більшості (відповідно 49% і 24%). Дещо знизився рівень підтримки українцями формування коаліційного уряду парламентською більшістю і вищезазначених змін порядку призначення прем’єра й уряду. На 10% менше стало також тих, хто вважає, що Президент повинен залишитися Верховним головнокомандуючим і представником держави на міжнародній арені, проте співвідношення на користь прихильників такого принципу.
