Вибори спікера: обіцяти — не значить одружитися
Якщо від нічного пильнування і ризикованого голосування всіх порятував п. Пересунько, СДПУ(о), який зажадав, як кандидат, часу на підготовку до виступу, то наступного дня уникнути голосування не видавалося можливим. Попри те, що п. Пересунько зняв свою кандидатуру (до речі, під час відсутності лідера фракції). Особливої потреби в цьому не було, оскільки через продуману присутність у бюлетенях, окрім Мороза, соціаліста-селянина Зубова та «зеленого» Квятковського голосування все одно ставало «небажано» двотуровим. Після запевнення соціал-демократа Андресюка із трибуни стосовно того, що фракція «обов’язково» буде голосувати, і після твердості «зеленого» кандидата Квятковського, котрий заявив, що «хоч би як тиснули», він не зніме своєї кандидатури, — могла виникнути підозра, що дві фракції, стомлені від диктату НДП та прямокутності Руху, вирішили (про що давно ходили розмови) провадити самостійне життя.
Однак зняття кандидатури соціал-демократа і звістка про те, що «зелений» кандидат, ледве зійшовши із трибуни, вийшов (під тиском?) із фракції, показували інші розклади. Суть їх полягає в тому, що, не маючи впевненості у «правовірності» двох вільнолюбних фракцій, НДП хотіла мати гарантії суворого контролю за голосуванням. Тому п. Філенко через п. Медведчука зняв кандидатуру соціал-демократів, а «зелені» вимушені були розлучитися зі своїм претендентом. Іншими словами, дводенна боротьба за те, щоб у парі з Морозом не брав участі правоцентристський кандидат, увінчалася успіхом. Як один із «забійних» аргументів була використана версія, активно поширювана з надр НДП, про майбутній вихід на позиції соціал-демократа Віктора Медведчука і про його неминучу перемогу внаслідок «серйозних» домовленостей, які відбулися, в тому числі з комуністами і «Громадою». Однак, незважаючи на те, що ця кандидатура справді могла б розглядатися як найоптимальніша, не можна виключати інше: підозрюючи, що Медведчук не відмовився б від першого зама при Морозі, психологи-ідеологи з НДП впевнено пообіцяли йому кращий варіант, не без підстав розраховуючи на те, що немає такого українського політика, який не бачив би в собі Бонапарта. А банальність: пообіцяти — не значить одружитися — пригадується іноді набагато пізніше.
О 16.40 оголошено результати голосування, що цілком очікувалися: вибори не відбулися. Одержали бюлетені — 266 (необхідні 2/3 — 292), опустили — 225. За Мороза — 204, за Зубова — 12 (усі — ПСПУ), за Квятковського — 1. Таким чином, блокада, як перевірений спосіб чесного суперництва у відкритому бою, в черговий раз довела свою ефективність: Мороз не пройшов.
