Вибори свідків
Тим часом зрозуміло, що жоден з лідерів потенційних думських фракцій не має шансів стати другим президентом Росії. Ще кілька місяців тому як про можливого спадкоємця Бориса Єльцина говорили про Євгена Примакова, однак жорстка кампанія, розгорнута Кремлем проти лідерів ОВР, остаточно довела номенклатурі, що блок не є партією влади й колишній прем'єр не є тією людиною, на яку варто спиратися. Вже ясно, що мер Москви Юрій Лужков остаточно відмовився від федеральних політичних амбіцій і зараз заклопотаний лише збереженням влади в Москві. Сам Примаков також відмовився від амплуа врівноваженого обережного політика й виглядає розлюченим дідуганом з недавнього комуністичного минулого. Це, звичайно, не означає, що ОВР не сформує непоганої фракції в Думі, однак підсумки виборів для блоку двох рухів можуть бути зовсім не такими оптимістичними. Тим більше, що влада створила блок-близнюк — «Медведь» — який якраз і претендує на звання «партії влади». Ясно, що Сергій Шойгу не претендуватиме на президентство, проте про свою підтримку об'єднання заявив прем'єр-міністр Володимир Путін — а з погляду сьогоднішніх російських політичних реалій це багато важить.
Отже найважливішим сьогодні є, хто з двох номенклатурних блоків посяде більшу кількість місць у Державній думі. Однак це лише початок інтриги. У Кремлі всерйоз міркують про можливий розкол ОВР: депутати від «Всей России» переходять до фракції «Медведя», висуванці ж Примакова та Лужкова залишаються нікому не потрібними. Це зовсім не фантастика. Регіональні лідери — а серед них і ті, хто входить до ОВР — поспішають висловити свої симпатії до Путіна. Коли до Казані приїздив Шойгу, «батько» «Всей России» президент Татарстану Мінтімер Шаймієв наказав замаскувати передвиборні плакати ОВР...
На тлі боротьби між собою двох номенклатурних фракцій комуністи мають непогані шанси зберегти свої позиції та сформувати фракцію, близьку за своєю чисельністю до тієї, яку вони мають у Державній думі зараз. Не набагато покращить свій результат і «Яблоко». Тож, з урахуванням непоганих позицій у нинішньому парламенті фактично прокремлівської ЛДПР, склад думи не дуже зміниться. І її вплив на російську політику не зміниться також.
Парламентські вибори в Росії знову доведуть, що на пострадянському просторі велика політика робиться зовсім не біля виборчих урн. Лідери ОВР якраз і зробили спробу змінити політичну реальність за допомогою голосування, довести, що мають широку громадську підтримку. Вже зараз, ще до виборів, можна констатувати, що це їм не вдалося. «Партією влади» в Росії можна стати лише з благословення Кремля, а зовсім не за власною ініціативою. Скасування Верховним судом Росії виборів губернатора Санкт-Петербурга — жорстокий удар по майбутнім політичним перспективам третього номера ОВР Володимира Яковлєва — ще раз продемонструвало регіональним лідерам, наскільки вони залежні від федеральної влади. Цього уроку вони не забудуть.
Прогнозувати, як дума діятиме — справа невдячна. Все ж таки багато що залежить від конфігурації місць, від миттєвих коаліцій, від того, чи вдасться розвалити ОВР... Однак вже зараз деякі ухвали Центральної виборчої комісії створили непогані засади для оголошення в майбутньому парламентських виборів нелегітимними. Якщо дума не заважатиме перерозподілу влади, який почнеться у постєльцинську епоху, вона спокійно допрацює свій час. Якщо ні — спадкоємці Єльцина оголосять її нелегітимною і проведуть вибори для «своїх» кандидатів у депутати.
Кілька слів про тих, кого скоріш за все, не побачать у Державній думі. Немає шансів створити фракцію «Наш дом — Россия» Віктора Черномирдіна. Колишня «партія влади» остаточно втратила свій впливовий імідж і розглядається скоріш як історичне, ніж політичне явище. Щось подібне свого часу відбулося і з «Выбором России» Єгора Гайдара: тепер «Демвыбор», навчений фіаско минулих парламентських виборів — учасник «Союза правых сил». А Черномирдін ні з ким об'єднуватись не захотів. Проте сам він обов'язково увійде до Державної думи в одномандатному окрузі. Вибори за одномандатними округами взагалі обіцяють чимало сенсацій. Можна впевнено прогнозувати, що Карачаєво-Черкесія проголосує за Бориса Березовського, а Чукотка — за Романа Абрамовича. І «тіньові» майстри російської політики стануть ще й депутатами, тобто зможуть не звертати уваги на можливі маневри із застосуванням Генеральної прокуратури. Участь у думських справах Березовського та Абрамовича — запорука того, що парламент стане насамперед колективом лобістів. Однак так вже було й без присутності цих бізнесменів.
Отже, особливої інтриги в думських виборах не очікується. Однак вже після них розпочнеться справжня боротьба — боротьба за російське президентство. Думці будуть скоріше свідками, ніж учасниками цієї боротьби.
