Вибух запущеної проблеми
Одним з восьми законопроектів, які сьогодні (нарештi!) виносяться на розгляд Верховної Ради для прийняття рішення в другому читанні, є закон про реформування Збройних сил України. «Вітчизняні Збройні сили переживають нині у своєму розвитку дуже складний етап, зумовлений проведенням військової реформи», — підкреслив учора, виступаючи з парламентської трибуни в ході обговорення ситуації у зв’язку з вибухами на складі боєприпасів у Запорізькій області, глава парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Георгій Крючков (фракція КПУ). Стан справ із зберіганням і утилізацією боєприпасів — це, за словами Г. Крючкова, лише частина наявної проблеми. Глава профільного комітету висловив також надію на те, що парламент ухвалить відповідний закон про реформування Збройних сил. Торкаючись того, що безпосередньо відбувається під Мелітополем, Георгій Крючков закликав журналістів «не нагнітати без необхідності пристрасті» й підкреслив, що те, що сталося, вимагає надання суспільству достовірної й оперативної інформації. У той же час, за словами депутата, деякі журналісти, які представляють російські ЗМІ, а також українські, «піддаючись емоціям, втрачали часом об’єктивність». На думку Крючкова, «ключова проблема», виникла «не сьогодні, й не вчора» — стан дисципліни, відповідальності та контролю у Збройних силах. Однак без належного фінансового забезпечення ця проблема не вирішиться. За розрахунками Міноборони, для утилізації військової техніки й боєприпасів необхідно більш як 900 млн. грн. У той же час цього й наступного року на ці цілі планується витратити по 20 млн. грн. Як зауважив Г . Крючков, після трагедії в Артемівську ця сума дещо збільшена, але явно недостатня.
На жаль, деякі співпартійці Георгія Крючкова, як і окремі представники Соцпартії, замість подібного державного підходу до проблеми продемонстрували вчора в парламенті лише бажання використати трагедію у своїх політичних спекуляціях. Лідер КПУ Петро Симоненко, а потім і член фракції СПУ Микола Рудьковський запропонували притягнути до відповідальності у зв’язку з вибухами на військових складах міністра оборони. Між тим першим наказом, підписаним Є. Марчуком після його призначення на цю посаду 3 липня 2003 року, був наказ про наведення порядку на складах боєприпасів. (Цій же проблемі було присвячене одне з останніх — у бутність Марчука її секретарем — засідань Ради національної безпеки й оборони.) Про це глава оборонного відомства нагадав, зокрема в інтерв’ю «Дню» в листопаді минулого року. Тоді ж Є. Марчук підкреслив: «Самостійно Збройні сили ніколи цю проблему не вирішать». «Я вважаю, що правда про Збройні сили — одна з цілей реформи, — сказав також Євген Марчук. — Сьогодні у ЗС понад мільйон тонн боєприпасів, які слід утилізувати. Для потреб армії України досить менше нiж мільйон — це на 20 років уперед. У країні більш як 200 різноманітних складів, баз і арсеналів, де сконцентрована колосальна кількість боєприпасів. Більшість таких складів сформували наприкінці 80-х років, коли зі Східної Європи виводили війська колишнього Радянського Союзу (склад під Мелітополем збудований у 50-х роках. — Ред. ). За десять років ц і сховища перетворилися на джерела колосальної небезпеки... Є склади, в 10—20 разів більші, ніж у Артемівську. Чимало боєприпасів не просто лежать на землі, вони заросли травою, до багатьох з них уже не можна підпускати нікого, крім саперів, деякі склади, по суті, «самозамінувалися»... Нині (листопад 2003 р. — Ред. ) вдалося здійснити близько 30% обсягу найнайгальніших, найтерміновіших робіт з упорядкування складів. Розв’язання проблеми вимагає величезних коштів. Треба побудувати «Зміївські вали» для обвалування боєприпасів, які в ряді місць сьогодні просто лежать на землі, як буряки в тарі, що прогнила, й у дуже небезпечному стані. Необхідні різноманітні сигналізації, протипожежні системи, пожежні машини, пожежні водосховища, будматеріали й багато чого іншого, на що треба витратити сотні й сотні мільйонів гривень».
Про те, що ця проблема була в зоні особливої уваги нинішнього керівництва Міноборони, свідчать і матеріали та пропозиції з питань «живучості арсеналів, баз і складів Збройних сил України, утилізації непридатних боєприпасів», підготовлені Міністерством оборони до розгляду на засіданні РНБОУ, а також звіти про стан виконання заходів Програми живучості, що складаються відомством на ім’я перших осіб держави.
Що ж до сьогоднішніх подій, то міністр оборони не виключає, що однією з можливих причин займання на базі артилерійських боєприпасів у Запорізькій області могли стати «умисні дії». «Я б не виключав можливості наміру, але не солдата, а наміру більш високого рівня», — сказав Є. Марчук у інтерв’ю журналістам у вівторок у Києві. Міністр також повідомив, що одна з київських фірм мала великий борг перед базою за частково недовиконану утилізацію боєприпасів, яку мала здійснити за контрактом з державою. «Тут є питання, можливо, тут нічого й немає, але цю обставину не можна відкидати», — сказав Є. Марчук. Він також висловив переконаність, що слідство незабаром встановить винних. Ще однією версією, за його словами, є недбалість керівництва військової бази й особового складу, зокрема паління в безпосередній близькості від місць зберігання боєприпасів. До цієї ж версії схилився, виступаючи вчора у Верховній Раді, й міністр з питань надзвичайних ситуацій України Григорій Рева.
КОМЕНТАРI
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ , фракція НДП:
— Найвище покликання держави — гарантування безпеки своїх громадян. За це їй люди платять податки, за це вони добровільно обмежують свою свободу. На те, що сталося під Мелітополем, треба дивитися з широкого кута зору. Я не згоден iз думкою про те, що головне зараз — знайти, хто там недопалка на військовому складі кинув та якнайсуворіше його покарати. Мені здається, що нинішній інцидент є лише верхівкою айсберга ризиків безпеки громадян, які існують в Україні. Мова йде і про загрозу військових накопичень — зброї, снарядів, боєголовок і тощо, а також про загрози, які йдуть від цивільних об’єктів, в першу чергу — хімічних. Якщо зробити елементарний аналіз, то побачимо, що рівень безпеки наших громадян набагато нижчий, ніж скажімо, в Німеччині або навіть у Польщі. Давайте поглянемо, що робилося українською владою від самих початків Незалежності для підтримання в належному стані наших ЗС загалом і військових складів зокрема, для того, щоб виключити ситуацію, коли якийсь недопалок може спричинити катастрофу.
— Вибух військового складу в Запорізькій області є наслідком системного упущення нашої держави — тобто тих людей, які покликані, відповідно до суспільного договору між громадянином і державою, виконувати свої функції. За великим рахунком, відповідальними є всі українські уряди, які досі не приділяли армії належної уваги. За будь-який рік можна глянути, скільки вимагалося на військові потреби, а скільки уряд реально виділив. Тому дуже не хотілося б, щоб зараз відбулися швидкі кадрові висновки поверхового характеру, — це був би суто радянський підхід. Сьогодні ми ще раз переконалися в необхідності реформування ЗС, в тому, що Україні не потрібна армія, яка за чисельністю займає перше місце в Європі і 13-те — у світі...
Борис АНДРЕСЮК , фракція СДПУ(О), перший заступник голови Комітету ВР України з питань національної безпеки і оборони:
— Сьогодні необхідна чітка програма реформування ЗС. Ми повинні довести реформування армії до логічного кінця. Щоб військовослужбовці чітко знали, що їх чекає. І нам треба визначитись із перспективою ЗС — яка нам потрібна армія, якої чисельності, структури і т.д. А звідси — і зі стратегією перетворень. Після чого слід перейти до серйозної роботи над підняттям престижу військової служби, професії захисника Вітчизни. Все це має робитися на загальнодержавному рівні. Ми оголосили про наміри щодо дуже серйозного скорочення, однак відповідного закону немає й досі. А проблема ж не тільки в тому, щоб узаконити нову чисельність. Найголовніше, чого люди чекають — узаконення всіх моментів соціального захисту, державних соціальних гарантій військовослужбовцям, які звільняються. Ми сьогодні розробили відповідний закон, познайомили з ним військових, і можемо сказати, що він їх влаштовує. Зараз цей документ готовий до другого читання. Я думаю, що тепер і прем’єр Віктор Янукович, і уряд в цілому вже з’ясували для себе суть основних армійських проблем, а також те, що має бути зроблене у найпершу чергу. Нині треба правильно оцінити ситуацію зі станом боєприпасів, розробити відповідну програму з утилізації та збереження озброєнь. Точніше, така програма є, але її слід кардинально переробити. В тій бюджетній резолюції, яку парламент має прийняти до 15 липня, має бути записано окремим пунктом: доручити уряду в проекті бюджету на 2005 рік передбачити фінансування вищезгаданої програми з конкретними відповідальними особами. Що ж до пошуку крайніх, то їх знайти неважко, вони завжди знайдуться. Однак чи дасть це результат, щоб не сталося знову подібного? На мій погляд, ні. Тут потрібен державницький підхід, і не лише з боку Міноборони, але й з боку всіх інших державних структур.
Георгій МАНЧУЛЕНКО , фракція «Наша Україна»:
— Щоб не було випадків, подібних до того, який стався зі складом ракетно-артилерійського озброєння під Мелітополем, треба, щоб кожен військовий жив за статутом кожен день та кожну хвилину. Відсутність належної дисципліни — головна причина трагедій, які сталися в армії за всі останні роки. Хотілося б також, щоб уряд не хизувався високим рейтингом свого глави, а займався конкретними речами, зокрема в секторі національної безпеки і оборони. Коли кажуть, що на оборону не вистачає грошей, а бюджет за 2003 рік перевиконаний майже на 4 млрд. грн., виникає запитання: чому ці кошти не були задіяні на потреби Збройних сил? У державних мужів немає бажання проникнутися потребами військової галузі, відверто сказати: так, недогледіли ми, наступного року виправимо цю ситуацію. В бюджеті на 2004 рік фактично та ж сама проблема — величезна частина грошей не перерозподіляється через бюджет, через що коштів не вистачає на найнагальніші потреби, включаючи армійські.
