«Вычитать и умножать» чи «ділити й множити»?

Вчора за парти українських шкіл сіли понад 4,6 млн. школярів. Із них вперше до школи пішли 379,7 тис. дітей. Як повідомили «Дню» в прес-службі Міністерства освіти і науки, остання цифра дещо менша, ніж на неї сподівалися чиновники, адже 2002 року народилося на 20 тис. більше потенційних учнів. Втім, незважаючи ні на що, офіційно 2008—2009 навчальний рік вважається розпочатим.

Але традиційно будь-яка подія в Україні політизується, стаючи заручницею таких одвічних тем, як, наприклад, двомовність. Не стало винятком і цьогорічне 1 вересня. Розмови навколо того, якою мовою навчатимуться учні, особливо східних регіонів, не вщухали протягом останнього часу. Чи насправді мова навчання є проблемою для самих школярів та їхніх батьків? Це вирішили з’ясувати кореспонденти «Дня».

Заради Пушкіна в оригіналі...

Білі бантики, випрасувані сорочки і море квітів — традиційні атрибути 1 вересня. Незмінними вони є і для однієї з двох російських шкіл у Львові— школи №45.

Попри те, що школа російська, щороку в свої стінах вона збирає близько ста маленьких львів’ян. В українському Львові бажання навчатися російською пояснюють кількома причинами. Насамперед, школа престижна, і за рівнем освіти, яку тут надають, і за розміром гаманців батьків дітей, які тут навчаються. До того ж, школу підтримує російське товариство і російська церква, тому це, мабуть, чи не єдина львівська школа, де батькам не доводиться «скидатися» на ремонти, подарунки на свята як учням, так і вчителям.

Також школа спеціалізована— з поглибленим вивченням іноземних мов. Є тут і спецпредмети. Окремими предметами викладаються комп’ютерна грамота і плавання. У школі також зібрано бібліотеку, якій би позаздрив кожен навчальний заклад. Там є унікальні книги, подаровані школі, серед них і такі, яких немає у бібліотеці ім. Стефаника. У бібліотеці — понад 43 тис. єкземплярів художньої й навчальної літератури. Причому серед читачів бібліотеки часто зустрічаються батьки та студенти університетів.

Ще одна з причин того, чому обирають цю школу, — вона інтернаціональна. Тому саме в її стінах батьки можуть бути спокійні за своїх дітей, що над ними не будуть посміюватися через їхнє походження. Звісно, більшість учнів — вихідці з російських чи україно-російських сімей.

Наступна перевага, через яку батьки віддають дітей саме в цю школу: базові предмету тут викладатимуться як російською, так і українською.

«Наш тато закінчив цю школу, тому ми знаємо, що вона хороша і сильна. Основна причина, чому ми пішли сюди, — я хочу, щоб моя дитина знала російську мову. Якби в українських школах російську викладали хоча б факультативно, ми б не перебирали. Я хочу, щоб дитина, коли виросте, окрім української, якою вона і так спілкується, знала ще як мінімум російську, англійську та німецьку. А тут є всі можливості. До того ж, про знання української ми не хвилюємося, адже такі предмети, як історія України, фізика, хімія, математика тут викладатимуть як російською, так і українською», — каже мама школярки Тетяна Головко.

Ще одна матуся другокласниці Оленки — Ірина Галкіна — розповіла «Дню», що великою перевагою саме цієї школи є те, що діти вчаться поруч із вихідцями з різних країн і вже змалку навчаються толерантності до інших націй. «Одна з причин, чому я віддала дитину сюди — я хочу, аби Пушкіна вона читала в оригіналі, а не в українському перекладі. До того ж російська для нас рідна, і буде добре, якщо дитина її знатиме досконало, а українську теж вивчить, адже її тут викладають на високому рівні», — додає пані Ірина.