Вимушений «туризм»
На Волині на 2 тисячі робочих місць претендують понад 26 тисяч безробітнихЧому невеличка Волинь вийшла на перше місце в Україні по рівню незайнятості молодого працездатного населення, куди мігрують робочі руки та чи розучилися працювати наші селяни — про це йшлося на апаратній нараді в обласній держадміністрації.
13 чоловік на одне робоче місце — ще, виявляється, не межа. У Камінь-Каширському чи Ківерцівському районах на одну «сошку» претендує по 70 — 100 «ложок»! Як зазначив у своїй доповіді про стан ринку праці та працевлаштування незайнятих громадян заступник директора обласного центру зайнятості Володимир Кец, безробітних на Волині «плодять» «процеси реформування аграрного сектора». У селах Старий Загорів Локачинського та Бужанах Горохівського за одну мить при появі нових власників колишнього сільгосппідприємства безробітними стали 78 і 182 чоловіки (і 78 та 181 відразу повернули руль на біржу праці...).
Спеціалісти з працевлаштування фіксують таке явище, як «відсутність мотивації до праці». Статус безробітного дає можливість отримувати цілий пакет соціальних виплат: від допомоги власне по безробіттю до субсидій на комунальні послуги. Сучасні технології дозволяють легко зняти з обліку на біржі праці таку, наприклад, категорію, як власники земельних паїв, власники державних актів на право володіння землею.
— Ми могли б їх викликати щотижня, пропонуючи робочі місця чи можливість переорієнтації, адже в області здійснюється перенавчання по ста спеціальностях! — каже Володимир Кец. — Але чи не буде це жорстоко? Земля ж — власність, а не інструмент для примусу до праці...
Голова Ківерцівської райдержадміністрації Володимир Харчук поділився клопотами: побував у п’яти селах, але їх мешканці не виявили особливого бажання вирощувати суниці... Планувалося ж зайняти ними 300 гектарів землі. Це ж, кажуть, треба орати, удобрювати...
— Навіщо селянину ще йти кудись працювати, якщо він має 2-3 гектари землі у приватній власності, отримує як безробітний субсидії? Законодавцю потрібно переглянути своє ставлення до безробітних, що є власниками майнових сертифікатів, котрі здали землю в оренду... Бо це безумство породжує небажання працювати...
Звісно, можна було б посперечатися з добродієм Харчуком: хіба назвеш лінивим селянина з 2-3 гектарами землі (а немало на Волині господарів, які, зібравши сімейні паї до купи, мають по 5-6 гектарів поля й лісу). Народ просто користується моментом і особливостями законодавства... Нещодавно відділ у справах національностей та міграції ОДА провів за всіма правилами соціологічної науки опитування на митному посту у Ягодині. Начальник відділу Олександр Кравчук навів цікаві цифри... Зі 120 респондентів повернули анкети лише 97, решту можна вважати потенційно нелегальними мігрантами. Причиною виїзду за кордон переважна більшість волинян називає «економічний туризм», або іншими словами — пошуки роботи. 34 чоловіки не задовольняє в Україні низька заробітна плата, 21 — відсутність робочого місця. На запитання: «Чи плануєте влаштуватися за кордоном на роботу за своєю спеціальністю?» — 66 відповіли «ні», а 20 — «не знаю». Виявилося, що пересічному волинянину достатньо отримувати зарплату у 200 доларів (і саме на це він розраховує за кордоном), аби не шукати роботи на чужині...
Як кажуть, «бытие определяет сознание»... Якщо у Києві — нуль вакансій і середня заробітна плата 1000 гривень, то на Волині вона становить всього 245 гривень. Зрозуміло, що саме низькими заробітками пояснюється і гостра потреба у висококваліфікованих будівельниках, бо волинські активно освоюють той же Київ, Москву, світ... Навесні волинські прикордонні села просто вимирають, з них зникає вся молодь: їде обробляти городи, шити на нелегальних фабриках, будувати котеджі в сусідню Польщу... Володимир Литвинчук, начальник головного управління сільського господарства і продовольства ОДА, пояснює ситуацію причинами, «характерними для західного регіону України»: надлишком робочих рук. Хоча питання можна сформулювати й інакше: не надлишок рук, а нестача робочих місць...
А поки що на Волині на одного працівника в районних і міських центрах зайнятості припадає по 250 — 500 відвідувачів щомісяця...