Випробування свободою

Довгий, дуже довгий час у політичному й громадському житті нас привчали тільки до ролі дитини. Держава повинна була піклуватися про нашу зарплату, квартиру, роботу, відпочинок. Ніхто не говорив: я купив квартиру, я забезпечив сім’ю. Говорили: мені дали квартиру, мені дали зарплатню тощо.

І ось тепер усім нам треба в незалежній Україні вчитися відповідати не тільки за себе та свою родину, а й за державу. Інакше знайдеться «дорослий дядько», який з охотою візьме на себе відповідальність за нас. А якщо не будемо слухатися, поставить у куток.

І, судячи з останніх подій, народ наш може стати в цей куток покірливо. Бо це його історичний досвід відбився у приказці: «Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться». Його втеча до свободи викликає у багатьох наших громадян осуд, адже вона порушує їхній спокій у будці з кісткою в мисці зі стола господаря.

Але весь народ — і це головне завоювання Незалежності — вже не загнати до добровільних колодок. 1990 року українська молодь (на знімку) сказала «Ні — рабству!». Їхні діти народжуються вільними.

Продовження теми на 4-й стор.