Високі пориви й «низькі істини»

Погана погода за вікном — погана погода в таборі демократів, які через свої амбіції, що завадили висунути єдиного кандидата на посаду мера, всі зазнали нищівної поразки, і, по суті, привели до перемоги (нехай непереконливої, з урахуванням низької явки) Леоніда Черновецького. Програла, а точніше переоцінила свої можливості головний ідеолог дострокових виборів у Києві діючий прем’єр. Цього разу електоральна фортуна відвернулася від Юлії Володимирівни, оскільки через суб’єктивні та об’єктивні чинники навіть друге місце для БЮТ — це не результат. Сказати, що програв пропрезидентський блок НУ-НС — нічого не сказати. Це навіть не поразка, для політичної сили, що ще кілька років тому була однією з найпопулярніших сил у країні, а політичний нокаут. Програли й інші представники «помаранчевого» табору, які, забажавши пограти у вибори і затвердити своє «Я», відтягували голоси в тих, хто реально міг перемогти. До таких, мабуть, можна віднести Віталія Кличка. Безумовно, якщо казати про «якість» кандидатів на посаду мера, то не буде перебільшенням зазначити, що всі 70 потенційних «черновецьких» політично слабкі. Разом із тим, Віталія з цієї численної кандидатської армії виділяє його послідовна позиція та не відхід від генеральної лінії блоку свого імені в Київраді. Дехто з політологів уже заговорив про те, що Кличко має шанс спробувати свої сили на президентських виборах-2010. З одного боку, так — на нинішніх виборах Віталій виглядав більш переконливо, ніж на минулих, тому, як то кажуть, перспективи дійсно є. З іншого боку, головний урок київських виборів для Кличка: вчитися, вчитися, вчитися, насамперед мистецтву під назвою публічна політика. До речі, лаконічно прокоментувала «Дню» суть дербі двох ключових кандидатів на посаду мера головний редактор нашого видання Лариса Івшина: «Перемогли не високі пориви, а низькі істини...».

Загальний же підсумок недільного волевиявлення такий: політики, які часто в обхід законодавчих й інших процедур можуть організувати вибори «під себе», повинні, нарешті, зрозуміти, що нам необхідно рухатися до демократії, а різноманітні політичні фокуси можуть у результаті стати великим «обломом» для самих фокусників. Що сьогодні, власне, й сталося в Києві.

«На цих виборах програв увесь політичний клас, точніше, політиканствуючий клас (усі ті, хто імітують політичну діяльність, пішли на ці вибори), — вважає Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтінгу «Гардаріка». Вони програли тому, що виборець з’явився на дільниці у кількості 50 %. Це при тому, що була дощова погода і на дачу ніхто не поїхав. Отже, суспільство почало відмовлятися від участі у формуванні влади. Так влада об’єктивно втрачає свою легітимність.

З усіх тих, хто програв, найменше програла Юлія Тимошенко. По-перше, Турчинов виходить на друге місце на посаду Київського міського голови. Порівнюючи дві муніципальні компанії, Тимошенко нічого не втратила. Результат «Нашої України» просто ганебний. Регіони теж сильно втратили. Їхній виборець переважно перейшов до блоку Леоніда Чернівецького. Так от, Тимошенко показала те, що вона здатна втримати свого виборця.

А загалом треба констатувати той факт, що суспільство і держава існують в паралельних площинах і дедалі менше перетинаються між собою».

До речі, деякі аналітики ще в розпал виборчої кампанії порівнювали столичні перегони з відомими виборами мера Мукачево 2004 року.

Ми ж проводимо іншу аналогію — з «Канівської Четвіркою». Тоді неможливість демократів об’єднатися продовжила політичне життя Кучмі, а сьогодні з цієї самої причини демократи затвердили на посаді мера того, проти кого всі дружно й виступали. Невже вони ніколи не навчаться?

У неділю, 25 травня, кияни зробили свій вибір — проголосували за мера та Київраду... І трапилося те, що повинно було трапитися — «демократи» не змогли об’єднатися, сталося розкидання голосів і в результаті переміг Леонід Черновецький. Причому, згідно з результатами exit-poll, навіть поліпшив свій результат. Так що тепер претензії столичного градоначальника вийти на національний рівень уже не здаються фантастикою.

Щодо Київради, то тут картина вийшла досить несподіваною. За даними exit-poll, Демініціатив та КМІСА, проходять сім або вісім політичних сил. Це блок Леоніда Черновецького (25,7%), БЮТ (23,4%), блок Віталія Кличко (12,7%), блок Литвина (10,4%), ГАК — (4,3%), Партія регіонів (4%), блок Катеринчука (3,9%) і ВО «Свобода» (3%).

Одна з сенсацій цих виборів — результати НУ-НС. Блок перебуває на межі проходження на виборах до Київради (2,1%, за даними exit-poll). Його навіть випередили такі міноритарії, як Тягнибок та Катеринчук. Проте становище Партії регіонів також плачевне: ця політична сила в травні набрала голосів майже вп’ятеро менше, ніж у вересні на виборах до Верховної Ради України. Якщо на парламентських виборах вона отримала в Києві 15,04%, то на виборах до Київради набирає 3—4%.

Варто зазначити, напередодні виборів у ЗМІ активно обговорювалися заяви Юрія Луценка про те, що на зустрічі з депутатами НУ-НС Президент сказав, що вибори в Києві повинні стати «Сталінградом для Тимошенко».

Чи став Київ для Тимошенко таким нищівним ударом? З одного боку, БЮТу дійсно не вдалося прибрати Черновецького, і це, безумовно, дещо ослабить позиції блоку та прем’єра. Але вважати вибори в Києві поразкою для Тимошенко, м’яко кажучи, не зовсім правильно.

По-перше, не варто забувати, що характер всеукраїнських і місцевих виборів значно відрізняється. Лідер БЮТ і її права рука Олександр Турчинов асоціюються в багатьох киян більше з політикою, державним управлінням, а не з міським господарством — проблемами каналізації, сміття, паркування тощо.

По-друге, якщо для БЮТ Київ — це Сталінград, то що ж тоді Київ для Президента, коли рейтинг його блоку НУ-НС знизився до рівня соціологічної погрішності?

Про це, до речі, не забув згадати Олександр Турчинов на своїй прес-конференції:

— Одна з тенденцій, яку показали різні екзит-поли, — подвійні стандарти Секретаріату Президента та Віктора Ющенка привели до того, що рейтинг Ющенка складає близько 1%. На жаль, наші союзники з НУ-НС виявилися заручниками падіння авторитету Віктора Ющенка. Київ поставив оцінку Президенту.

Турчинов того вечора намагався зберегти обличчя — вийшов до журналістів усміхнений і весь у білому. І ніяких пораженських настроїв. Більше того, одним із підсумків виборів назвав високий рівень недовіри до Леоніда Черновецького. Мовляв, близько 70% проголосували проти діючої влади.

Після прес-конференції кореспонденту «Дня» вдалося поспілкуватися з першим віце-прем’єром.

— Олександре Валентиновичу, а ви не відчуваєте своєї особистої відповідальності за те, що мером знову став Черновецький?

— Ми зустрічалися з Кличком кілька разів. Але парубку вбили в голову, що всі його люблять і всі за нього проголосують. Хоч я йому пояснював, що бокс це, звичайно, важливо, але потрібно думати, як працювати. Я ще раз хочу сказати, якби була людина з досвідом, і ми б побачили, що він може навести лад у місті, я б особисто переконував своїх колег, щоб вони його підтримали.

— А так переміг Черновецький...

— Він переміг. Але чому ви вирішили, що Кличко кращий за Черновецького? Відповідальність за те, що відбуватиметься в Києві, на кому лежатиме? На тих, хто проголосував за Черновецького. Якби виграв Віталій, а процеси відбувалися ті самі, що й при Черновецькому, то відповідальність за це несла б наша політична сила. Відчуваєте різницю? А де гарантія, що Парцхаладзе або Андріївський кращі, ніж, скажімо, Довгий.

Проте журналістам вдалося дізнатися, що в ніч із неділі на понеділок у штабі БЮТ відбулася зустріч Юлії Тимошенко та Віталія Кличка. Пізніше журналісти побачили, як із другого поверху, де розташований кабінет Юлії Тимошенко, вийшов депутат Верховної Ради Андрій Портнов. «У нас була розмова з Віталієм Кличком. Ми вживемо низку заходів, що приведуть до певної перемоги демократичних сил», — пояснив він.

Так що розв’язка столичної епопеї, схоже, ще попереду...

Ще одна тенденція цих виборів — дуже високий відсоток «проти всіх» і дуже низька явка. Понад половина виборців не прийшли на вибори.

— Дуже високий рівень розчарування, люди бачать, що дуже мало змінюється, політики просто вирішують свої питання, — пояснила «Дню» соціолог Ольга БАЛАКИРЄВА . — Фактично висока підтримка Черновецького — це певна данина тим соціальним діям і програмам, що робить не стільки він особисто, скільки його команда. Це ніби демонстрація бажання, щоб прості, незаможні громадяни були в центрі уваги.

— Одна з сенсацій цих виборів — дуже низький результат НУ-НС. У принципі, очікувалося, що вони наберуть мало, але такого результату ніхто не міг передбачити. Чи означає це, що Ющенко втратив Київ?

— Звичайно, Київ він утратив. Тут знову-таки зіграла роль відсутність зрозумілої позиції політичної сили. Фактично від них не було ніяких чітких меседжей, крім закликів зняти свої кандидатури з виборів, щоб акумулювати зусилля. Це знову-таки продовження того колапсу, що ми спостерігаємо сьогодні в коаліції. Хоча в НУ-НС у Києві ніколи не було високого рівня підтримки. А БЮТ зберіг свій рівень, який у нього й був у Київраді.

Якщо казати про їхнього кандидата, який на початковому етапі мав надто низьку підтримку, а тепер його рейтинг підібрався до 20%, то загалом це досить високий показник. Тут БЮТ продемонстрував, що вони здатні завойовувати електорат і пропонувати якісь інші альтернативи. На мій погляд, проект для них був заздалегідь програшний, проте вони на нього пішли. На Києві відпрацьовувалися деякі технології, які, ймовірно, використовуватимуться вже на наступній виборчій компанії — президентській.

На думку політолога Володимира ФЕСЕНКА , результати виборів — це неприємний щиглик по носі для БЮТ і Тимошенко, «яка вважала, що вже схопила Бога за бороду, що може робити в цій країні все, що завгодно».

— Охолодження населення до БЮТ, у принципі, це корисно для того, щоб партія внесла корективи і в свою політику, і в своє розуміння суспільної ситуації і повернулася до реалій.

Хоча приголомшливої поразки для БЮТ немає, є повний провал для НУ-НС. І блок НУ-НС у тому вигляді, в якому він існує зараз, на межі розпаду. Ситуація досить парадоксальна: і коаліція на межі розпаду, і зростає критична маса, яка може спровокувати відставку уряду. Але поки що ніхто не хоче брати на себе відповідальність ні за ініціювання відставки уряду, ні за офіційний розкол коаліції... Інша річ, як довго це триватиме, кілька тижнів, кілька місяців, навряд чи більше.