Висунення кандидатів у мери Києва почалося

На сьогоднішній день Київський виборчком зареєстрував політичні партії й громадські організації, що мають намір брати участь у виборах міського голови. Як і передбачається, столичні вибори будуть «безпартійними», тому в списку фігурують тільки міські організації НДП, АПУ, ХНС і Партії праці. Один із лідерів Руху Юрій Костенко впевнений у тому, що «чим більше буде кандидатів, тим більше вони будуть суперничати між собою, відбираючи голоси один у одного, і не зможуть скласти серйозну конкуренцію О. Омельченкові». Але швидше за все, серйозних суперників у Олександра Олександровича буде зовсім небагато. Причому внаслідок «роботи», що ним проводиться, деякі опоненти, без втрат для свого політичного обличчя, можуть стати потенційними соратниками пана Омельченка.

Вже сам факт, що проти нинішнього голови міськдержадміністрації не було виставлено серйозних кандидатів (наприклад, пана Суркіса) говорить про те, що Олександр Олександрович якимось чином довів свою лояльність нинішній владі, в якій вона начебто почала сумніватися.

Комуністи поки що знаходяться в процесі пошуку «свого» кандидата, але... «лівих влаштовує Омельченко», каже Бродський.

Один із членів СелПУ зв'язує це з тим, що селяни й комуністи підписали «договір про співпрацю на благо П. Симоненка», внаслідок чого питання про Ткаченка, як кандидата в президенти, начебто відпало, а разом з ним відпала й необхідність вибору в Олександра Олександровича. У свою чергу, комуністи досі перебувають у процесі вибору «свого» кандидата. На думку М. Бродського, «сьогодні О. Омельченко більш-менш влаштовує лівих, тому що завдяки своїм подарункам із міського бюджету глава адміністрації може завоювати люмпенізовану частину киян».

А ось Іван Салій упевнений, що «КПУ висуне власного представника, щоб випробувати у Києві модель президентських виборів. Але категорично боротися з О. Омельченком комуністи не будуть — міський голова серйозно зосередився на соціальних програмах для киян». «Соціалістичним» кандидатом цілком може стати сам Іван Салій, враховуючи його приязні стосунки з київською організацією СПУ. Але вiн може розраховувати на мобілізацію на свою підтримку столичних «ендепістів».

У принципі, екс-мер Салій (і, як говорять, Леонід Косаківський), реально оцінивши свої шанси на столичних виборах, обрали найбільш прагматичну тактику в суперництві з Олександром Омельченком. Наприклад, І. Салій не виключає можливості зняття власної кандидатури, «якщо не бачитиме доцільності й користі від своєї участі у виборах». Однак Іван Миколайович підтвердив, що проводить переговори з О. Омельченком, чиї «особисті та професійні якості він свого часу недооцінив». «Розумні люди так і чинять.

Ті, хто не проходить у мери, вони що, повинні вічно боротися, замість того, щоб реалізовувати свій потенціал на благо міста?» — резонно вважає екс-мер. Тому, навіть включившись до міської виборчої кампанії, Іван Миколайович «не вважає за необхідне різко критикувати владу, розуміючи в яких умовах їй доводилося працювати».

Така позиція основних суперників плюс розмазаність правого флангу допомагає нинішньому міському голові відчувати себе досить упевнено. Адже кандидат від Руху Ярослав Федорин, який, на думку М. Бродського, міг би відібрати в Олександра Олександровича 5—7% голосів навряд чи буде брати участь у травневих виборах: «Влада зробила все, щоб розколоти Рух, і ці відсотки пішли на користь її кандидата».

Щоправда, сам Федорин заявив кореспондентові «Дня», що «однозначно готовий взяти участь у виборах мера». За його словами, керівний орган партії рекомендував міській конференції висунути його кандидатуру, але при цьому розглядалися й інші варіанти, зокрема звучали пропозиції підтримати О. Омельченка. «Сьогодні Федорин не може висуватися від партії, а повинен іти на вибори самостійно. Але якщо в його бюлетені не буде емблеми НРУ, то він одержить нуль голосів,» — так оцінює шанси суперника М. Бродський.

Депутат також вважає, що О. Омельченку вдалося локалізувати й партнерів Руху із блоку ПРП уже перевіреним прийомом: «роздачею офісів у центрі Києва, тому «Реформи й порядок» стали лояльні до Олександра Олександровича». А це серйозно нейтралізувало «однофамільця» нинішнього голови міськадміністрації — Григорія Омельченка. «Григорій Омелянович — добрий політик, але він давно не звучав, — каже М. Бродський. — Певно, він хоче використати трибуну Києва, щоб чергового разу повідомити всій Україні, що влада злодiйкувата, ну й певною мірою допомогти С. Головатому...» До речі, пан Салій має в своєму розпорядженні інформацію про те, що в боротьбі за пост мера буде брати участь відразу кілька Омельченків і навіть один-два Салії.

Л. Косаківський припускає можливість того, що влада повторно може використати механізм блокади міських виборів через рішення Конституційного суду, якщо бачитиме, що її кандидат «пролітає». Однак рейтинг в О. Омельченка, після прийняття профіцитного бюджету столиці, тільки зміцнився, так що навряд чи варто особливо розраховувати на провальний результат, особливо при роздрібненості правого спектра й лівого угодовства.

Скоріше за все, «забороненi прийоми влади» будуть використані її опонентами. Борис Андресюк (автор закону про столицю) вважає, що «пов'язаний із зверненням до КС політичний скандал може стати добрим стартом для деяких кандидатів, а посилання на нелегітимність столичного законодавства допоможе їм зберегти політичне обличчя в разі виходу з гри або відвертого програшу».