Як це було?

Перед святкуванням 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову, що пройде 8 — 10 вересня, Служба безпеки України оприлюднила розсекречені документи КДБ про НРУ. Саме цього року в багатьох країнах Центральної і Східної Європи проходять відзначення двадцятиріччя повалення комуністичного режиму. На думку директора Архіву СБУ Володимира В’ятровича, діяльність українського національно-демократичного руху стала останньою краплею, яка вирішила долю Радянського Союзу.

«В Україні вперше відбувається підготовка до відзначення 20-ої річниці створення НРУ. Зокрема галузевим державним архівом СБУ розсекречені й оприлюднюються архівні документи, які розповідають про створення та діяльність НРУ. Розсекречення документів СБУ — це не є спроба спокутування чи каяття, це є спроба чіткого відмежування від практики КДБ», — підкреслив В’ятрович.

В проведених громадських слуханнях взяли участь відомі громадсько-політичні діячі Іван Драч та Іван Заєць, доктор історичних наук Геннадій Боряк та співробітник Архіву СБУ Олександр Лошинський. Останній, зокрема, повідомив, що Архівом віднайдено 250 документів КДБ, але велика кількість матеріалів того періоду в останні дні існування СРСР знищена (відео, кінозйомки, фотографії). «Знайдені документи відносяться до періоду від 6 грудня 1986 року до 22 серпня 1991 року. Це специфічні документи: повідомлення, записки, довідки до вищих органів влади УРСР. Документи розслідують діяльність не тільки НРУ, але й інших демократичних організацій», зазначив Лошинський.

Пан Боряк додав, що будь-який тоталітарний режим дуже дбає про свої архіви, «він або їх ховає, або знищує». Таким був і Радянський Союз, тому те, що залишилося потребує ретельного вивчення. «Наша академічна наука, по суті, лише зараз починає опрацьовувати ці архівні документи», — підкреслив Боряк.

«Я пам’ятаю таку ситуацію, — говорить Іван Драч, — коли ми з Юрієм Івановичем Костенко ходили в парку ім. Т. Г. Шевченка і до нас підійшов підполковник КДБ. Він розповів нам, що вам потрібно щось робити, бо везуть повними машинами документи в Обухівський целюлозний комбінат і спалюють. Ми намагалися якось протидіяти цьому, але що ми, зрештою, могли зробити. З одного боку, не можна було здавати цього підполковника, а з другого — ми не мали ніякого рухівського осередку на цьому заводі. Взагалі, стосунки Руху и КДБ є дуже цікавими, якщо хтось захоче в цьому розібратися, то для нього є дуже велике поле для роботи».

Зі слів багатьох виступаючих, стає зрозумілим, що не дивлячись на те, що в кінці 1980-х радянська система слабшала, по інерції вона ще вдавалася до дуже брудних методів приборкання національних рухів по всьому СРСР. За словами Івана Зайця, в 1989 році все ще кидали в тюрми, судили і вбивали. «Відзначаючи 20-ту річницю Руху, ми повинні, врешті-решт, зафіксувати в інституційній пам’яті держави події, які призвели до незалежності України». «Саме новому поколінню, — продовжив Геннадій Боряк, — належить глибоке осмислення історичного значення Руху».