Ялтинські враження

Восьма конференція в Ялті, організована Ялтинською європейською стратегією (YES), стала вже надбанням історії. Згадуючи її несміливі початки, дивуєшся розмаху й розвитку цього проекту. Річ не лише в кількості та якості людей, залучених до обговорення, а також і в його унікальному форматі і кліматі. У Ялті насправді не так уже й важливо, хто ти — головний доповідач, просто доповідач чи навіть слухач, тому що ми часто-густо міняємося ролями. Тому ясно, що роль постійного учасника можна прирівняти до ролі доповідача. Звісно, присутність видатних і заслужених особистостей створює зовсім неповторну атмосферу.

Так було й цьогоріч. Ми дуже уважно слухали президента Шимона Переса, Президента Віктора Януковича, а також нобелівського лауреата в області економіки Пола Кругмана, який намагався (хоча не зовсім переконливо) довести, що існує думка про те, як можна витягти Європу і світ із кризи.

Криза домінувала на ялтинських дискусіях. Слід чітко заявити, що після двох повних днів пошуків відповіді на питання «Як знайти вихід із цього становища?» виявилося, що можна зробити лише один-єдиний висновок: це — криза не економіки, а фінансових ринків. І ті, хто наробили лиха, мусять тепер щось запропонувати. Але, чесно кажучи, на сьогодні жодних пропозицій немає.

Конференц-зала була, власне, завжди заповненою під час зустрічей, а це найкращий доказ того, що дискусії та презентації були цікавими. І звичайно, ми не могли не говорити про внутрішній стан української економіки, а також про політику. Серед найчастіше обговорюваних питань фігурував суд над Юлією Тимошенко. Думки усіх учасників диспутів збігалися щодо цілої низки істин (чи може, краще фактів?) По-перше, ми не можемо втручатися в законодавчу систему України. По-друге, не всім було цілком зрозуміло, як рішення, прийняті під час активної політичної кар’єри, можуть підпадати під карний кодекс.

І останній момент, хоча не менш важливий, який мені випала нагода особисто висловити в Ялті: Юлія Тимошенко, яка зараз перебуває в ув’язненні, — це справжній камінь на шиї для заключної фази переговорів між Україною та Євросоюзом. Її перебування за ґратами аж ніяк нам не допомагає. Якби її там не було, звичайно, були б інші проблеми, але не так багато. Боюся, що її справа (та й усе, що відбувається навколо нинішніх дій української судової системи) може затьмарити той надзвичайно важливий і в перспективі радісний момент, яким буде історичне підписання Угоди про асоціацію з Україною.

Президент Віктор Янукович чітко висловився з цього питання: він не хоче втручатися у справи суду, але існує можливість, що вжиті законодавчі ініціативи виправдають сподівання європейської громадської думки і, я певен, частково української теж. У такій ситуації виграють усі.