Яценюк відкрив «сейф»
Арсеній Яценюк — молодий і перспективний політик знехтував умовністю, що дозволяє писати мемуари лише наприкінці життя, й вибухнув книжкою («Банківська таємниця часів Помаранчевої революції»). У ній — багато неявних подій, що відбувалися в нашій країні. Але це не сповідь. Це оголений нерв, через який свого часу пройшло колосальне напруження, що струсонуло, немов грушу, банківську систему великої європейської країни, яка тільки-но підіймалася після жорстокої кризи.
«Я добре пам’ятаю обличчя банкірів, які збиралися у мене в кабінеті наприкінці листопада. Усі без винятку були сповнені песимізму. Люди, які робили бізнес у неспокійні 90-ті, в листопаді 2004 року чекали повного краху системи. Розходилися вони лише в прогнозах термінів, коли все піде на дно. Спочатку я диктував гостям пропозиції, які напрацював Нацбанк. І не отримував майже ніякого зворотного зв’язку. Банкіри були розгублені. У повітрі відчувався запах війни...»
Нагадаємо, це було 29 листопада. Цього дня президент Леонід Кучма заявив на РНБО, що з банківської системи надходять тривожні сигнали... Цього ж дня подав у відставку з посад голови Нацбанку й водночас керівника виборчого штабу Партії регіонів Сергій Тігіпко. І цього ж таки дня в Нацбанку відбулася «таємна вечеря» банкірів, про яку пише Яценюк. Вони обговорювали, розробляли, а потім спільно ухвалили антикризову постанову, яка дозволила країні ціною «малої крові» зберегти банківську систему, що стояла на межі краху. Винуватцями кризи Яценюк називає політиків, які, на його думку, цю кризу спровокували своїми різкими заявами, а також газети, що опублікували «похмурі пророцтва». Яценюк ні одних, ні других начебто й не засуджує, навіть зауважує, що в них могли бути «світлі ідеали». Разом із тим, він стверджує, що «ніхто з них навіть не замислювався, наскільки вразливими є банки». У результаті люди побігли знімати гроші з депозитів, причому найбільш активно брало участь у цьому населення найполітизованіших регіонів. «На той момент, коли політики й преса напоумилися й замовкли, фінансова система вже невблаганно руйнувалася», — пише Яценюк.
Сьогодні, коли фінансова система країни працює вельми стійко (певної корекції потребує лише офіційний курс національної валюти й цінова ситуація), хотілася б знати, випадково чи продумано вийшла в світ саме цими днями ця книжка, яка, можна стверджувати, стане своєрідним підручником для підростаючого покоління політиків і банкірів. А Яценюк в цьому плані має скромніші, а може й навпаки — більш амбітні плани. «Я б дуже хотів, — пише він, — щоб цю книжку, хоча б частково, прочитали діючий і майбутній уряд, Центробанк, фінансисти й, можливо, прості люди. Сьогодні світ стоїть перед викликами глобальних криз, починаючи з фінансової й закінчуючи харчовою. Але ніколи не можна опускати рук — свята віра в країну й себе, професіоналізм можуть змінити якщо не все, то дуже багато чого». Ідея розумного оптимізму або, точніше, розуму, що дозволяє оптимістам знаходити вихід з найскладніших ситуацій, і є головною банківською таємницею, яку хоче нам відкрити колишній керівник Нацбанку. Проте не менш повчальним для людей, які керують економікою сьогодні, є і його аналіз кризової ситуації 2004—2005 років.
Яценюк розвінчує стійкий міф про те, що «політика й економіка в Україні живуть окремо». Спробуйте вгадати, про який час говорить автор у таких рядках: «Виплата надбавок до пенсій супроводжувалася пишною риторикою влади й опозиції. Перші заявляли про свою «народність», другі їх критикували. А в Національному банку панувала розгубленість, тому що ми раптово зіткнулися із загрозою масштабної інфляції». І тут же: «Головна небезпека виплат була не в порушенні монетарних параметрів, а в пробудженні інфляційних очікувань». Звісно, це — 2004 рік. Але чи багато відмінностей ви виявили?
Проте серед своєрідних коментарів до детективних «мемуарів» Яценюка (вони роблять книжку дуже схожою ще й на газетний матеріал) можна прочитати висловлювання глави «Укрсоцбанку» Бориса Тимонькіна: «Було отримано унікальний досвід. У світовій історії більшість банківських криз закінчувалася розвалом фінансової системи та її багаторічним відновленням. Ми ж зуміли самостійно вибратися з кризи... Це конкретне свідчення того, що й економіка, й банківська система України мають сильний імунітет», — пише банкір. Згодні. Але, як то кажуть, на імунітет сподівайся, та й праці не цурайся. До цього й закликає всіх нас Яценюк. Не нова, але дуже своєчасна думка.
