Євген МАРЧУК: «Ідучи в Європу, ми повинні навести у себе лад»

— Євгене Кириловичу, як ви самі можете оцінити свій стан зараз?

— Я думаю, що він добрий. Уся проблема лише в тому, що треба почекати деякий час, який природою відведено для зрощення кісток. Поступово починаю тренувати різні групи м’язів, готуюся до вставання, роблю вправи.

— А з госпіталю коли ви думаєте виписатися?

— Загалом, питання не до мене. Однак мені відразу ж сказали, що лежатиму тижнів із шість. Після того, як рентген покаже, що все гаразд, почнуться активніші вправи, з використанням усяких реабілітаційних пристроїв, приладів, під наглядом лікарів. Це ще тижнів зо два. Усе поки що йде за планом, за графіком. Основне, що голова працює, немає вже больових відволікаючих моментів.

— Я чула, що ви працюєте, і дуже активно?

— Так, переглядаю документи, вивчаю. До мене щодня приходять працівники РНБОУ, я контактую із силовими міністрами. Ми готуємо чергове засідання Ради безпеки. Воно буде пов’язане із ситуацією на залізницях.

— А чи до вас приходять відвідувачі, окрім ваших друзів і співпрацівників?

— Так, звичайно. На жаль, лікарі обмежують кількість відвідувань, але часом відбуваються дуже теплі зустрічі. Одна жінка приїхала аж із Луганська, я з нею познайомився під час виборів. Вона привезла ліки, які дуже треба в перші дні після травми.

— А їх у Києві немає?

— Вона не знала, що вони в мене є. Але справа не в цьому. Приїхала з Луганська спеціально, щоб привезти ці ліки.

У вівторок, як ви знаєте, приходив до мені Леонід Кучма. А так ми вирішуємо з колегами багато які питання, останнім часом переважно щодо енергетики, відповідно до указу Президента. Там величезний комплекс питань, які вимагають уваги.

— Відомо, що є велика протидія цьому указу. Як на це реагував Президент?

— Нормально. Протидію буде зломлено, це вже питання принципу. Справа в тому, що паливно-енергетичний комплекс — це 46,8% ВВП. Якщо в цьому комплексі не навести порядок, не відрегулювати всі механізми, саме ринкові, але державним оком проконтролювати, щоб ці ринкові механізми були рівні для всіх, то вся економіка нічого не отримає — починаючи від пального для посівної і закінчуючи ядерним паливом, вугіллям тощо. Це одне з рішень Ради безпеки, яке було введене в дію указом Президента. І це саме те, що треба було зробити ще раніше. Нам колеги, партнери, з-поміж них і європейські, і раніше вказували, що реформування паливно-енергетичного сектора — це проба на здатність України до реформ. Отож тут слід зламати опір, який, звичайно, буде, оскільки зачіпаються інтереси деяких бізнесових груп. З багатьма ще доведеться розбиратися: «Енергоатом», «Нафтогаз Україна», «Укрнафта»...

— Однак деякі ЗМІ трактували події так, що керівництво країни було вимушене піти назад, повернувши пільги нафтотрейдерам...

— Ні, тут різниця в тому, щоб ці пільги були надані всім, а не вибраним. Адже до цього було декілька СП, які були монополістами, а деякі — надмонополістами. Внутрішній ринок став залежати від трьох монопольних структур. Це неприпустимо ні за яких обставин. А те, що зроблено тепер, це не є відкат. Тут є проблема, але це тимчасовий захід, відбудеться закачування палива, буде створено запас для посівної, збиральної кампаній.

— Як відомо, сьогодні готуються рішення про легалізацію тіньових капіталів. У них увійшли ваші пропозиції, що звучали ще під час передвиборної кампанії?

— Це цілий комплекс питань. У нас одне із засідань Ради — через засідання — буде присвячено банківським оборотам грошей і тіньовій економіці. А комплекс питань про легалізацію тіньової економіки, тіньового капіталу — це багато всього: і укази Президента, і постанови Кабміну, і робота податкової сфери, і такі делікатні речі — я не хочу їх так називати, але начебто амністія тіньового капіталу. Проте зі словом «амністія» асоціюються злочини, а вони, насправді, не так однозначно пов’язані з незаконними діями. Має бути гарантія під час повернення цих капіталів у законний обіг, банківська анонімність тощо. Рішення Ради безпеки вводяться в дію указами Президента. Такий указ має перевагу перед іншими формами постанов різних відомств, оскільки може торкатися відразу багатьох сфер діяльності.

— У вівторок, коли до вас приїжджав Леонід Кучма, ви ці питання обговорювали?

— Ну, Президент відвідав мене передусім як людина. Проте, звичайно, ми обговорювали питання роботи, головним чином, Ради безпеки. Нині дуже гостро стоїть питання контролю за діяльністю органів влади.

— Я, до речі, хотіла б просити вас, Євгене Кириловичу, про окреме інтерв’ю із проблем нашого інформаційного простору, інформаційної безпеки...

— Так, у плані роботи нашої Ради стоїть і проблема інформаційної безпеки нашої країни. Готуємо питання до обговорення влітку.

— Які найістотніші проблеми буде винесено на Раду?

— Якраз тепер ми працюємо над тим, щоб виокремити саме ключові питання. Як нам одночасно і зберегти в інформаційному просторі свою національну індивідуальність, і в той же час не ізолюватися від світу. Ці проблеми дуже складні. Глобалізація фінансових потоків, інформаційних — це факт. Скоро Інтернет, з його неконтрольованістю інформації, стане загальнопоширеним, як телебачення. А тим часом, я бачу, в нас нині виникають і великі спокуси заборонних мотивів, наприклад, форсованої українізації інформпростору. Однак, я думаю, що підтримка україномовних видань, ТБ, української культури — це, звичайно ж, першочергова необхідність, це навіть не обговорюється. Однак, із другого боку, якщо це буде на шкоду якості продукту, якщо щось заборонятимуть, а не підійматимуть конкурентоспроможність — то і це неправильно.

Скажімо, я зараз ось тут, у лікарні, часто дивлюся російський канал «Культура», де можна бачити серйозні, якісні передачі. Можна зустрітися з думаючими особистостями, що осмислюють наше нинішнє «рване буття», заглядаючи наперед, у перспективу. Чи є в нас такий канал? Його треба, напевно, створювати, одночасно не позбавляючи наших громадян вільного права вибору джерел інформації.

Так що друге питання — це як створити всім рівні умови, можливість конкурувати. Третє — державна підтримка ЗМІ. Як підтримувати, кого? Тиражну, масову пресу — чи ту, яка має концептуальний характер, розробляє серйозні питання європейської інтеграції, консолідації нації, інтелектуалізації суспільства... Яка працює на стратегічні інтереси, перспективні завдання держави... Це дуже складні питання й незвичайні. Треба створити умови, за яких не просто держава через адміністративні механізми, але й саме суспільство, через свої інститути, фонди, організації, могло б впливати на формування інформаційного простору.

— Вам доводиться лежати, але на вас, я відчуваю, не позначилося це — немає депресії, яка часто трапляється з людьми в подібній ситуації. Але ви ж не весь час працюєте чи приймаєте процедури. Як ви відпочиваєте?

— У мене в телевізорі двадцять програм, є невеликий графік, я його склав, щоб не дивитися все «суцільно». Я знаю, коли всі інформаційні включення українських каналів йдуть, коли по НТВ, РТР. Є в мене CNN, Бі-Бі-Сі, один з німецьких каналів... Звичайно, дивлюся футбол. Ну, і деякі фільми.

— А «Буржуя» дивилися?

— «Буржуя», на жаль, ні. Довго дивитися я не можу, тим паче, в нас демонстрували пізно вночі. Дивився «Вогнем і мечем», у мене є касети, переглянув його за три рази.

— До речі, а касета була яка — часом не піратська?

— Ви знаєте, напевно, піратська. Мені принесли — і я навіть відразу не звернув уваги, а потім саме подумав про те, що фільм ще не взяв своє в прокаті... І це теж — дуже серйозне питання. Я відчув під час зустрічі в США Кучма — Гор, як серйозно й дуже круто підходять у переговорах з нами до питань захисту інтелектуальної власності. На жаль, Україна тут щодо незаконного та несанкціонованого використання виявила себе дуже погано. І я можу сказати, що США в переговорах з нами ставили це питання навіть у зв’язку з деякими кредитними справами. Вони виявили в нас декілька нелегальних виробництв лазерних СD-ромів. Нерозв’язаність цієї проблеми, на жаль, дуже погано позначається на іміджі України, і цим ми будемо займатися на державному рівні. Йдучи в Європу, ми повинні навести у себе лад.

— Взагалі, ви весь час зайняті справами... А чи змогли ви відчути, що весна вже надворі?

— Ви знаєте, тільки за настроєм тих, хто до мене приходить. От уже декілька людей приносили мені тюльпани, весняні композиції. Так що відчуття весни в мене опосередковане, через настрій людей.

— А чого вам зараз найбільше хочеться?

— Встати й пробігтися кілька кіл по стадіону. Або проплисти середню дистанцію в басейні. Або вийти на тенісний корт... А якщо серйозніше — то хочеться викластися на повну потужність у роботі. Звичайно, зараз я також обговорюю питання, підписую документи. Але вже з нетерпінням чекаю, коли можна буде самому зібрати людей для «мозкового штурму», наприклад, якоїсь проблеми. Словом, нормального життя хочеться.