Євразiйський синдром

Росія — прекрасна країна, в ній живе чудовий народ, і багато ще хорошого можна про неї сказати. Однак інтеграція України з Росією, включаючи інтеграцію Києва як «матері міст руських» (що у цьому випадку розуміється як «російських»), може означати лише пониження її статусу до другосортної країни, що зберігає вічну вірність Великому брату, і її мова і культура на гоголівський манер будуть збагачувати російську культуру, не маючи можливості розвиватися самостійно. Тепер, коли рішення про інтеграцію прийматиметься новим парламентом, де тільки комуністи, очевидно, його підтримають, залишається тільки перефразувати Маркса: «Номенклатурники всього світу, об’єднуйтесь: вам нічого втрачати, крім оффшорних рахівниць і розкішних дач». Створюється враження, що у цієї групи немає ні батьківщини, ні країни, ні народу. Як можна зрадити те, чому ніколи не був вірний? Завжди можна з’їздити відвідати свої гроші до Наури чи куди- небудь у подібне місце. Можливо, вісім років тому я помилився, назвавши цей вибір білоруським. Можливо, він швидше нагадує про деякі легко керовані середньоазіатські держави.