Юрій ЛЕВАДА: Такого «болота», як у Росії, в Україні бути не повинно

— Як би ви охарактеризували загальні електоральні тенденції напередодні президентських виборів?

— Жодних особливих тенденцій немає, гра йде в одні ворота, вибори безпроблемні, великої інтриги немає. Є тільки дрібні. Результат наперед відомий, і якихось особливих очікувань немає.

— Те, що результат відомий наперед, — це суто російський показник, чи це може бути якоюсь загальною тенденцією, характерною для пострадянського простору?

— Я не можу сказати, що це цілком так. Бувають ситуації боротьби. По-моєму, в Україні це вже бувало або може бути. Вибір свого часу між Кравчуком і Кучмою був досить напруженим. Крім того, у нас кілька років тому, коли був вибір Єльцин — Зюганов, він також мало не до крові дійшов. Зараз цього немає. Я би не став говорити про Україну. Зараз безпроблемний вибір може бути або на Сході, наприклад у Туркменії, або в умовах особливої національної мобілізації, як у Грузії. У нас все ж таки не відбувається ані того, ані іншого.

— Як можна назвати цей стан?

— Це просто безальтернативність, звична безальтернативність. Не тому, що президент когось там звалив, здолав — у нас нікого було валити.

— Це зумовлено якимись тенденціями суспільного розвитку?

— Це зумовлено тим, що старий плюралізм частково себе вичерпав, новий не виник. Партійне розділення слабке, протистояння інтересів ледь відчувається. А адміністративна система останнім часом швиденько реконструювалася, вона набирала сили, і вона домінує.

— Тобто ми говоримо про те, що в Росії відновлюється адміністративна система, можливо, характерна для попереднього періоду?

— Вона не зовсім та, що була раніше. Там вже немає партійної, ідеологічної структури минулого. Але те, що в нас делікатно називають адміністративним ресурсом, і те, що раніше називалося командною системою, — це схоже одне на одне.

— Чи може Україна зіткнутися з подібним явищем найближчим часом?

— Я дуже погано знаю ситуацію в Україні, щоб зважитися про це говорити. Мені здається, що найближчим часом — ні, бо там існує, можливо, не найкраще, не найсправжніше, але існує протистояння сил. Це видно в парламенті, іноді навіть дуже видно, і видно певною мірою і в суспільстві, наскільки я розумію цю ситуацію. І поки вона існує, то такого «болота», як тут, у Росії, бути не повинно.

— Чи можна провести якісь паралелі та виявити якісь спільні риси і відмінності між українським і російським суспільствами щодо виборів (президентських, парламентських)?

— По суті справи, в Україні — добре чи погано, вам краще судити — ситуація протистояння різних сил: блоки створюються, розпадаються, конкурують один iз одним. У Росії цього немає. У Росії є одна домінуюча сила, вона — адміністративна, не політична навіть. Усе інше — десь на периферії, великого значення не має. Тому наявні тут інтриги мають якесь дрібне значення. Існують якісь історії з кандидатами, з урядом. У вас дещо інакше, на мою думку.