Ювілей Івана Франка як дзеркало державних проблем
Написати цей матеріал спонукало журналістське і чисто людське нерозуміння — наскільки можуть не збігатися думки та ставлення до одного й того ж питання — ситуації, що склалася навкруги виконання розпорядження Кабміну України від 7 лютого 2006 року «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження І.Я.Франка». Київське, урядове бачення та погляд львівської громади, що мало не криком кричить. Зокрема, святкування в Нагуєвичах, де Франко народився, може зовсім зірватися, адже треба їхати через Дрогобич, а дороги до Дрогобича — розмиті, все плаває…
Київ же уособлює спокій та виявляє деяке роздратування — чого це львів'яни панікують? І тому після наради, яка відбулася у Львові і була мало подібна на чітке узгодження планів та дій напередодні дати, я звернулася до осіб, що володіють питанням, тобто знають або точно мали б знати, про що говорять.
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ, член оргкомітету з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка, голова національного комітету з присудження Національних премій:
— Пам'ятаю ювілей Франка, що відбувався 50 років тому: численні публікації, рішення Всесвітньої ради миру — роботу в рамках тодішнього режиму таки здійснили величезну! Сьогодні ж ситуацію можна назвати катастрофічною. І хочу сказати, що це стало наслідком політичної конфронтації та абсолютної бездарності виконавчої влади.
Вже кілька разів відбувалися наради на високому урядовому рівні, рік тому намітили необхідні заходи, внесли пропозиції, призначили людей, назвали і затвердили необхідні суми… Однак ці гроші не надходять. Значною мірою все, що вдається здійснити, відбувається або на ентузіазмі, або з допомогою коштів з обласного та районного бюджетів. Дуже багато робить Михайло Кравець, голова Дрогобицької районної адміністрації. Оновлено музей в селі Нагуєвичах, однак люди в цьому селі як жили 100 років тому — без газу та добрих доріг, так і живуть. Хоча є надія, що до наступної зими блакитний вогник в їхніх домівках таки запалає.
Залишилося два з половиною місяці до ювілею, а обсяг робіт, що потрібно здійснити, просто вражає. Франкові місця у Львові не впорядковані, пам'ятник у жахливому стані. Та найбільше занепокоєння викликає літературно-меморіальний музей Франка у Львові. Так, дах оновили, а подальші роботи сповільнено. Якщо можна сподіватися, що до осені літературно-меморіальна частина на другому поверсі ціною неймовірних зусиль буде завершена, то на першому поверсі, який фактично повинен дихати Франком, — дуже сумніваюся. Немає загальної концепції, що відповідала б значенню творчості Франка для України та світу. Важко представити людину, яка в дев'ять років втратила батька, а пізніше й матір та, перейшовши лабіринтами життєвих випробувань, досягла б такого рівня творчості, такого глибинного рівня знань, як Франко. Він володів усіма слов'янськими мовами, практично — усіма європейськими. Німецьку та французьку знав досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали. Сферою його творчих, філософських зацікавлень були економіка, політика, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика…Він писав не лише з погляду тогочасної проблематики, з позицій його філософських міркувань можна говорити й про подолання проблем нинішніх, вад нашого часу — політичного цинізму та національного ренегатства. Це колосальна фігура ХХ століття, та говорити про Франка з позицій світового рівня неможливо, якщо обмежуватися Франковою стежкою, кузнею, школою, де він вчився…Він ніколи не був «обласним письменником», і тому заснування національної, а можливо, й міжнародної премії Франка — цілком доцільний, необхідний крок, на який ми всі очікуємо. Начебто все вже затверджено. Однак особисто я відповідних паперів ще не бачив…
Сьогодні потрібен імпульс, який Президент міг би надати загальній підготовчій діяльності. Зокрема, щоб не лише професура Польщі, Італії, Австрії, Словакії, Чехії і, ясна річ, Ізрайля ( Франко — автор «Мойсея») приїхала на ювілей і вела мову про значення і внесок Франка у їхню культуру, а святкування відбулися б на рівні президентів країн.
Нам потрібен діяльний штаб з відзначення 150-ої річниці, а координатора діяльності на загальноукраїнському рівні немає, як немає штабу в самому Львові. Для цього, звичайно, потрібні кошти з держбюджету. Наразі ж власним, університетським коштом готує проведення міжнародного конгресу ректор Львівського Національного університету Іван Вакарчук. Уже пройшов, до речі, дуже вдало, Перший Всеукраїнський форум загальноосвітніх навчальних закладів, що носять ім'я Франка. Він засвідчив, що молодь Франка знає, він цікавий їй, і це мене втішає. А засмутили мене роковини смерті Франка, 28 травня, що мали стати своєрідним сигналом — літо під знаком Франка розпочинається. Взагалі, я не вважаю себе ритуальною людиною, однак на 90- ті роковини смерті Франка на могилі мали виступити представники політичних організацій, рухів, громадських організацій, керівники вузів, мали стояти діти з квітами, студентство. Не скажу, що не було людей, прийшли львів'яни з поклику серця…
У Франка є збірка «З вершин і низин» — її можна трактувати сьогодні з гіркою іронією… Там мова йде й про тих, що ставлять себе у лави патріотів, однак стурбовані лише власними інтересами. Як це актуально для нашого сьогодення!
Богдан Тихолоз, кандидат філологічних наук, співробітник Інституту франкознавства Національного університету ім. Івана Франка.
— Франкова спадщина дорівнює ста томам. Ось про цей колосальний задум — 100 томне повне видання творів Івана Яковича ми й досі говоримо, мріємо, однак до ювілею видати його не вдасться. Хотілося б побачити й наукову біографію, Франкову енциклопедію, повну бібліографію його творів, видрук матеріалів архіву І.Франка, який знаходиться в Києві, в Інституті літератури, (а усі основні спеціалісти у Львові). Дається взнаки і брак кадрів, і відсутність фінансування та організаційна діяльність. І тому Франко — символ, з яким асоціюється держава, Франко, який входить у трійку «українського бесту» (Шевченко, Франко, Леся Українка) — є недосяжним для багатьох читачів, його складно знайти у книжкових крамницях.
Пам'ятаю, що 130-ліття Франка святкувалося на рівні ЮНЕСКО, приїхали науковці мало не з усіх країн. Сьогодні я маю величезний сумнів, що ювілей Франка у серпні прозвучить саме з такою широтою, так голосно. Національний комітет з підготовкі до 150-річчя мав декількох голів. Зараз, коли зміниться голова Верховної Ради, зміниться Кабінет Міністрів, зміниться і голова Національного комітету. Прийде, маю таке побоювання, людина, яка не так добре обізнана з ситуацією, і це не дозволить їй докласти всіх можливих зусиль…
Франко не любив святочних академій і помпезних святкувань. Навіть коли готувалося у 1898-му році святкування 25-ої рiчницi його творчої діяльності, він не виявляв жодної цікавості. Навіть не хотів цього. Однак коли готував «Баляди і розкази», написав: «Франко, том перший» І пізніше намагався складати нумерацію. Тобто найбільшим подарунком для нього було б повне видання його творів, до якого, як дехто стверджує, ще довга дорога — років сім. Замало того — немає чим поповнити шкільні бібліотеки, Франко тут представлений дуже скупо.
Німці створили мережу Гете-інститутів, і ми мали б утворити мережу інституцій, які б працювали над франковими темами і творили сучасність з погляду ґрунтовності, достовірності, наукового підходу і самоповаги. Вірності франковим ідеалам, серед яких головне — служіння своєму народові. Не парадом і пафосом, не гучними промовами і феєрверком, а конкретними справами — покращанням життя рідного краю, науковими працями, друком нових книг ми мали б зустріти ювілей Франка. Я на це сподіваюсь…
В'ячеслав Кириленко, віце-прем'єр-міністр України, голова Національного комітету з підготовки та відзначення 150-річчя Франка:
— Рішення про відзначення ювілею Франка і план заходів щодо того ухвалено ще 7 лютого, щоправда, вносились після того доповнення, пов'язані з фінансуванням. Загальні кошти на підготовку відзначення 150-річчя Франка складають 28 мільйонів гривень, передбачено видатки по всіх міністерствах, які відповідають за проведення цих заходів. Тому я вважаю, що хід підготовки до відзначення ювілею йде нормально. Ясна річ, що немає таких справ, які не мають проблем. У засіданні оргкомітету весь час брали участь представники і Дрогобицького університету, і Дрогобицької райдержадміністрації, і представники міста. Думаю, що відзначення 150-річчя Франка є не лише справою уряду чи Президента України, який і створив своїм указом оргкомітет, але також і Дрогобицької міської громади.
Надійшла до цього часу в область менша частина грошей , але вони і не могли надійти в повному обсязі, тому що ми ухвалили всі порядки фінансування на засіданні уряду. Вони потім були затверджені у Мін'юсті України, тепер розпочався рух коштів безпосередньо на рахунки, в області. Десь у першій половині червня буде лавиноподібне надходження коштів, пов'язане із франковими заходами на Львівщині. Це така техніка побудови нашого бюджету, і вважаю, що швидше ці кошти надійти не могли. Передбачені плани та заходи ми виконаємо до ювілею, до кінця серпня й ніяких ускладнень бути не повинно.
P.S. До відома читачів: ювілей Франка відбудеться 27 серпня цього року. Тобто залишилося два з половиною місяця. До річниці готувалися, але, як завжди, все до нас приходить «несподівано».
