За «довгим рублем»
Часто до вилучення «кревних» на перонах столичних вокзалів підключаються правоохоронці, які під виглядом перевірки документів, у тому числі проїзних, встановлюють номер поїзда і вагона. Решта вже справа техніки для «бійців». Лише після перетину російсько-українського кордону українці можуть розслабитися. Хоча не варто забувати, що з Росії можна вивезти незадекларованими лише $500.
Українські робітники, котрі приїжджають у Росію, головним чином зайняті в видобувній індустрії (вугільна й нафтова), будівництві, сільському господарстві, а також на транспорті. За російськими даними, Україна поставляє 90—95 відсотків сезонних робітників для цих галузей. Наші співвітчизники роблять відчутний внесок в економічний розвиток сусіда, працюючи в північних регіонах Сибіру й Центрально-Чорноземному районі. Ясна річ, на заробітки в Росію виїжджають переважно молоді здорові люди віком 25—45 років.
Набором робочої сили найчастіше займаються невеликі фірми. Перш, ніж звернутися до них, слід переконатись у їхньому легальному статусі, наявності ліцензії, а також у компетентності. Варто перевірити договори з відповідними підприємствами Росії.
Українські робітники можуть розраховувати на такі заробітки: у середній смузі Росії — 1000—1500 рос. руб. ($160—235), на Крайній Півночі — до 3000 руб. ($470). Оплата значно відрізняється залежно від галузі. Високу зарплату мають водії та будівельники в Москві: вона у 2,5 рази більша, ніж, приміром, у Бєлгородській області. До речі, будівельники, працюючи за договором, отримують $500. Зарплата українських «гастарбайтерів», переважно, не залежить від освітнього рівня, позаяк більшість мігрантів працюють не за фахом.
Особливо обережними нашим краянам слід бути при влаштуванні на роботу. В державних чи акціонерних підприємствах зарплату, як правило, виплачують регулярно. Труднощі при розрахунках нерідко виникають в організаціях, працюючих сезонно. Відомі випадки, коли в день завершення робіт роботодавці зникали разом із грошима. Часто труд оплачують за мінімумом, хоча в регіонах віддалених від Москви в принципі можна і роботу знайти, і заробити. Рівень оплати праці в деяких галузях Росії істотно вищий, ніж в Україні.
Сьогодні процес міграції між сусідніми державами набрав більш-менш цивілізованого характеру. Україна й Росія підписали угоду, яка передбачає взаємне вирішення питань, пов’язаних із працевлаштуванням і соціальним захистом громадян. Зокрема українські й російські громадяни, котрі виїхали на заробітки, мають рівні права.
І все-таки, сезонний робітник у жодній країні не має таких самих прав,
як і постійний місцевий. Йому не варто сперечатися з начальством — на його
захист не стане профспілка. Йому не заплатять за лікарняним листом. Він
не може страйкувати. Йому кажуть: приїхав за довгим рублем — терпи. А той,
хто не хоче терпіти, добивається, аби його права було обумовлено в договорі.
Проте таких «принципових» на роботу, найчастіше, не беруть...
