За нашу і вашу свободу!
Одразу три ювілеї цього тижня
Сім років тому, 19 серпня ДКНС, (ГКЧП) увів війська вже на вулиці Москви. І вже на вулиці Москви вийшов народ для того, щоб відстояти своє право на свободу і людську гідність. Усього сім років, а здається — як давно це було. Немов у якомусь іншому житті ми слухали ночами повідомлення радіостанції «Свобода» про становище в Москві, сперечалися, вірили і сподівалися.
Євген Євтушенко сказав про серпневий путч: «Вони хотіли знову загнати народ у стійло. Але народ цього не схотів!»
Сім років тому, після невдачі путчу, було проголошено незалежність України. За нашу і вашу свободу!
Ах, як легко дихалося тоді, як вірилося, що назавжди згинула похмура комуністична диктатура. На жаль, диктатура має властивість відроджуватися, набуваючи різні подоби фашизму, комунізму, національного шовінізму, чиновницького свавілля.
Складається таке враження, що наші чиновники дуже люблять незалежність України у свята і всілякі урочисті дати. Дозволимо собі зауважити, що незалежність — це не тільки урочисте засідання у Палаці «Україна» (не проти ночі будь згаданий) і проведення військового параду. Набагато важче і противніше щодня чесно і сумлінно виконувати свої службові обов’язки. Тим більше, що коли мова зайде про роботу, то і про результати її можуть спитати. Хіба порівняєш цю рутину з військовим парадом? Дистанція на одного лінійного! Перша рота прямо, інші на-пра-во! Кро-о-ком руш! Красиво!
...Сім років минуло. Ми відкрили себе світові. Ми відкриваємо для себе світ. Ми вчимося бути вільними. Вільними ідеологічно, політично, економічно. Ми повинні засвоїти найголовніший урок: «Вони завжди хотітимуть загнати народ у стійло»! І тільки від нас залежить, підемо ми у це стійло чи ні! За нашу і вашу свободу!
