Забутий смак Н2О
22% питної води в Україні «за окремими фізико-хімічними показниками» не відповідають вітчизняним стандартам, які, до речі, вимагають негайної модернізації. Хоча інформація, яку надавали нашим кореспондентам в регіонах, була оптимістичною, як рапорт піонера.
Як повідомили кореспондентові Микиті КАСЬЯНЕНКУ в Сімферопольській міській санепідстанції, тутешні жителi споживають в цілому якісну воду. Санітарний лікар Ніна Берестень запевнила, що проби води на якість вони відбирають регулярно разом із працівниками водоканалу, і в цьому році нестандартних проб по бактеріологічних показниках не було. Не менш бадьорим було повідомлення столичної санепідстанції: у «червні вода міського водопроводу була безпечна в епідемічному відношенні і нешкідлива за хімічним та радіологічним станом і відповідала гігієнічним вимогам чинного стандарту...»
Коментуючи ситуацію, головний спеціаліст Київського інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Володимир Скубченко сказав, що вже настав час подивитися на цю проблему з іншої точки зору. Річ у тім, що чинні українські стандарти просто фізично та морально застаріли. Розроблені в 70-х роках, коли стан хімізації та урбанізації суспільства був на одному рівні, вони є нормами і для суспільства нинішнього, яке в цих відношеннях зробило семимильний крок уперед. А про відповідність їх стандартам світовим і мови немає. Так, за гігієнічними нормами якості питної води ВОЗу (Всесвітньої організації охорони здоров’я) присутність свинцю в питній воді обмежується 0,01 мг/л, у той час як ми, українці, «дозволяємо» собі випити літрову кварту води, де цей елемент може бути в утричі вищій «дозі» — 0,03 мг/л.
Наші стандарти контролюють питну воду лише за 28 показниками, у той час як наш найближчий сусід — Росія провадить аналізи за 72 пунктами, у тому числі й за такими шкідливими для людей речовинами, як кадмій, фенол, стронцій, хром, за поверхнево-активними речовинами (маються на увазі пральні та миючі засоби, яких останнім часом знаходять у питній воді все більше й більше). Нас же ця проблема ніби не торкається.
— Якщо так, — говорить Володимир Скубченко, — то, виходить, що нас не торкаються і всі інші важливі питання. Уявімо ідеальну ситуацію — всю нашу питну воду очисні споруди відфільтровують так, що вона стає кришталево чистою. Але парадокс — навіть після цього до споживача вона дійде забрудненоою, і досить сильно. За даними Держбуду, 25% водопровідних та 24% каналізаційних мереж перебувають в аварійному стані. Це призводить до того, що в середньому на кожному кілометрі цих мереж трапляється 2 аварії на рік. Як наслідок — повторне забруднення. Тобто про яку чисту воду може йти мова, коли після найретельнішої фільтрації вона потряпляє в такі труби, що набирає іноді бруду ще більше, аніж мала досі!
— Найтиповішими видами забрудення питної води в Україні є хлорорганічне, солями важких металів та азотними сполуками, — продовжив головний спеціаліст Інституту колоїдної хімії та хімії води Володимир Скубченко. А загалом наше населення споживає близько 22% води, що не відповідає діючим стандартам за окремими фізичними та хімічними показниками.
На запитання про те, на скільки зріс би відсоток, якби в Україні були застосовані світові стандарти контролю за якістю питної води, співрозмовник лише важко зітхнув.
За інформацією Українського центру держсанепіднагляду, з початком 2000 року в Дніпропетровській та Донецькій областях спостерігається ріст захворюваності на вірусний гепатит А, пов’язаний саме з питною водою, якою він і передається. Тривожні повідомлення з Павлограда (Дніпропетровщина), де нещодавно за 10 днів дизентерією Зонне захворіло 69 осіб, в тому числі 61 дитина (вірус цієї хвороби також передається з питною водою) А в Шахтарську (Донбас) в квітні через питну воду захворіли на черевний тиф 8 осіб.
— Чи є хоч якісь втішні вісті? — запитую насамкінець Володимира Скубченка.
— Скажу так, ті регіони, де використовується для пиття переважно артезіанська вода, — проблем майже не мають. Це стосується Чернігова, Львівщини, Тернопільщини. Я гадаю, там і люди живуть довше. А ось в індустріальниїх регіонах смак банальної Н 2 О, гадаю, вже мало хто пам’ятає.
Продовження теми на 5-й стор.
