Задушити в обіймах

Успіх лідера регіоналів на президентських виборах у Москві однозначно сприйняли як свою ідейну та геополітичну перемогу. У принципі, для російського керівництва важливим був провал Віктора Ющенка, якого у Кремлі відкрито називають «нерукопожимаемым политиком». Тому основні урочистості у вигляді мітингів, розгорнутих репортажів на федеральних телеканалах і публікацій у ЗМІ відбулися вже після першого туру. Що стосується учасників другого туру, то майже до останньої миті російський правлячий клас підкреслював свій нейтралітет. Можна навіть сказати, що вибори 2010 року пройшли за найменшої в історії України ролі «російського чинника». Ба більше, деякі оглядачі навіть вважають, що Москва, принаймні, в особі Володимира Путіна, відверто симпатизувала Юлії Тимошенко, що виявлялося в поступках у питанні про штрафні санкції за недобір газу. Хай там як, а істотної підтримки Янукович від Росії не отримав. Однак людській натурі властиво особливо хизуватися успіхами, які є радше подарунком долі, ніж результатом важкої праці. Кремлю важливо підкреслити крах «помаранчевого» проекту. І Янукович у цій справі для них є дуже важливим символом.

Дмитро Медведєв не проти приїхати на інавгурацію новообраного президента України, що стане його першим візитом до Києва з моменту обрання на пост глави Російської держави. Це потрібно, аби показати внутрішній аудиторії, що «Україна відвойована». Якоюсь мірою це буде і каменем у город Путіна, чия ставка не зіграла 2004-го й виявилася невірною зараз. Іще більше очікують на приїзд Віктора Януковича до Москви. За всіма ознаками йому готові надати якнайпривітніший прийом. У МЗС України кажуть, що отримують від російської сторони сигнали, що, попри дуже щільний графік Медведєва на найближчі місяці, Януковича готові прийняти у Кремлі практично у будь-який час. Але це не означає, що новообраного президента на російському напрямі чекає безхмарне майбутнє. Навпаки, йому варто готуватися до важчого діалогу, ніж вів будь-який інший український президент. Надто багато за останні п’ять років Москва втратила на українському напрямку й має дуже велике бажання все це повернути з великими відсотками, ігноруючи те, що і світ, і Україна вже сильно й безповоротно змінилися.

Зокрема, від Януковича у Кремлі розраховують отримати чіткий сигнал стосовно початку перемовин про подовження терміну базування Чорноморського флоту у Криму, про гарантії прав російськомовного населення України, про однозначну відмову від членства в НАТО. В Москві вистачає тих, хто розуміє, що Янукович зовсім не проросійський політик, а просто не антиросійський, як Віктор Ющенко. Та це не спонукає їх до того, аби вести з ним діалог як із лідером звичайної суверенної країни. Ні, вони вважають: якщо Янукович не готовий сам забезпечувати у себе вдома інтереси Москви, його слід змусити це робити. Перевага при цьому надається не шантажу за допомогою газових важелів або такого інструменту, як підтримка Юлії Тимошенко у її бажанні залишитися прем’єром, а суто емоційному натиску. У Кремлі розраховують повестися з Януковичем так, як із самими росіянами поводяться американці: виявити повагу, підкреслити статус, показати дружелюбність в обмін на практичні поступки. Іншими словами, справа зведеться до формули «помпезний прийом в обмін на зобов’язання». Плюс до цього в бій направлені прямі лобісти російських інтересів у Партії регіонів. На поточному етапі протиставити цьому щось серйозне Янукович не може. Його команда не має людей, здатних знайти тонкі дипломатичні відповіді на виклик, який стоїть перед ними, у вигляді випробування мідними трубами. Необхідно не образити росіян, але й не зайти у примиренні з ними так далеко, щоб обрубати можливості для плідного діалогу із Заходом і, головне, визнання легітимності нового президента Західною Україною. Природно, що на роль такого радника не згодяться ні відверто проросійський Леонід Кожара, ні Петро Порошенко, котрий підходить до всього з позицій свого бізнесу. Останній із моменту свого затвердження міністром закордонних справ говорив усе, що від нього хотіли у Москві почути. Щоправда, на практиці з даних росіянам зобов’язань він майже нічого не реалізував (зокрема, так і не домігся припинення нападів на Чорноморський флот і санаторії у Криму, що належать росіянам). У будь-якому разі людина, котра має в Росії великий бізнес і, насамперед, після приходу в крісло глави МЗС дбає про те, аби бути виключеною з «чорного списку» на в’їзд до РФ, не зможе якісно підготувати візит Януковича до Москви. А від того, яким чином новообраний президент проведе цей візит, чи зможе тонко уникнути нав’язуваних Кремлем аналогій зі здобуттям ярлика на князювання, дуже сильно залежатитуть і його правління, і міжнародні позиції України.