Замість подовження - меморандум
Загроза розпуску Верховної Ради, можливість подовження та "конституційного перевороту", недовіра... Невже все це - не більше, ніж тло для Меморандуму між ВР та Кабміном - "солом'яна згода", яку програвши у двоєборстві Президент поспішає запропонувати потенційному переможцеві - Верховній Раді, не позбавленій власних спокус?
Немає нічого дивного в консолідації української правлячої еліти напередодні виборів. Бо вибори не зупинити, оскільки гроші для них уже "пішли", а кампанія "голосуй, а то програєш" (наша версія - "найменше зло") явно спізнилася. Здається, подібним же чином мислили Л.Кравчук та І.Плющ, разом передаючи напередодні виборів 1994 року особливі повноваження Кабінету міністрів Кучми. Тоді Кучма зіграв "на поразку" й виграв. 1997 року, коли не лише ідеологічні, але й матеріальні ресурси законної влади практично вичерпано (порівняйте бюджети), а тріщина між владою та населенням перетворилася на безодню, Кучма "грає на поразку"... уряду Пустовойтенка? Чи на поразку "своєї партії"? Чи проти партійної політичної системи, оновленого парламентаризму і не найпохмурішого майбутнього всієї країни?
