Запитання дня

Володимир ОГЛОБЛІН, народний артист України: — Наше суспільство сьогодні, як на мене, страждає на помилкове переконання, що дитину потрібно виховувати отаким маленьким вовченям. Озброїти його, у кращому випадку, інтелектом, знаннями, а в гіршому — агресивною кмітливістю, щоб вистояти у світі. Наперед передбачається таким чином, що метою його життя має стати боротьба. Мені особисто ця думка уявляється далеко не безперечною. Але тільки тому, що з висоти свого вже поважного віку я бачу, наскільки немилосердними і руйнівними виявляються доволі часто результати найбільш піднесеної боротьби (наприклад, за світле майбутнє) для самої людини. Але ще тому, що з досвіду знаю, що навіть матеріальне благополуччя, котре стало для нас вже чимось на зразок ідола, аж ніяк не обов’язково робить людину щасливою. Я не стверджую, що дитина повинна перебувати у блаженному невіданні відносно складностей реального життя, але упевнений, що захистом від усіх її тривог, хвилювань і негараздів може, передусім і краще за все, слугувати

багатство і неповторність її власного внутрішнього світу. Виховується ж воно, звісно, не спілкуванням з комп’ютером чи відеомагнітофоном, а природою. Ми згубно й безглуздо відірвані від неї. Коли ви востаннє дивилися в нічне небо? А звертали увагу своєї дитини на зірки, спів птахів, траву в палісаднику біля дому? Тим часом, саме такі спостереження і формують душевний світ. І почуття спільності й любові. З нашого нинішнього лексикону поступово зникає слово доброта. А може саме культивуючи її через повагу до природи, ми могли б навчити наших дітей дбайливості та чуйності. Їй-богу, тоді б наше суспільство стало дружнішим і міцнішим, щасливішим, зрештою.

№202 22.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»