ЗАПИТАННЯ «Дня»
Які економічні підсумки Року Росії в Україні?Олександр ЯКОВЕНКО , офіційний представник МЗС Росії:
— За підсумками одинадцяти місяців 2003 року зовнішньоторговельний оборот Росії з Україною становив $10,7 млрд. (зростання на 31,4% до січня—листопада 2002 р.). Стійке щомісячне зростання товарообігу між РФ і Україною спостерігалося за рахунок нарощування обсягів експорту ($6,8 млрд. — 129,2%) та імпорту української продукції до Росії (близько $3,9 млрд. — 135,4%). Тривала тісна взаємодія двох країн у енергетичній галузі. Діяльність міжнародного консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України спрямовано, в тому числі, і на розвиток енергетичної співпраці в Європі. Не менше значення для загального європейського економічного простору має й російсько-українська взаємодія в нафтових справах: за 11 місяців 2003 року (через Україну. — Ред. ) поставлено 19,24 млн. тонн нафти.
Свідченням стратегічного характеру двосторонніх вiдносин, підтримки Росією України у важкий для неї час стала домовленість про поставки до України 166 тис. тонн зерна за пільговими цінами. Підготовлені до підписання протоколи про офіцерів зв’язку між ВМФ Росії та ВМС ЗС України, а також про взаємне пізнання об’єктів з’єднань ВМФ Росії та ВМС ЗС України. Але в гуманітарній сфері двосторонніх відносин багато які проблемні питання, пов’язані зі становищем російської мови в Україні, наразі не знайшли свого вирішення, наприклад, продовжує скорочуватися кількість російських шкіл в Україні. Ми прагнемо до того, щоб росіяни, які мешкають в Україні, і українці, які мешкають у Росії, все в більшій мірі відчували себе комфортно, мали можливість безперешкодно задовольняти свої мовні, культурні потреби, щоб наші народи жили в дружбі та злагоді».
Ігор ДІДКОВСЬКИЙ , голова наглядової ради компанії «Мир»:
— Історично, починаючи з Петра, кожен рік в Україні — рік Росії. Слава Богу, що 2003 рік ознаменувався культурними ініціативами двох країн. Економічна експансія російського капіталу в Україну відбувається постійно без дозволу на вищих рівнях. Я в цьому нічого поганого не бачу і завжди радію, коли капітали йдуть на мою Батьківщину. У нас знайдеться місце для синтезу багатьох енергій, оскільки перехресне розташування країни генетично забезпечило нам лояльність щодо інших світів. Подібна ситуація не може не викликати в українців інтересу до свого власного ментального світу. І що цікаво: нарівні з констатацією процесів глобалізації ми фіксуємо зростаючі тенденції «національного егоїзму» — святого егоїзму народу, який із цілого ряду внутрішніх і зовнішніх причин вже не може не стати нацією світового масштабу. Хочемо ми цього, чи не хочемо. Так що доведеться «жити в згоді й творити».
Пару місяців тому я передав результат своєї спільної з Ігорем Гайдаєм роботи — фотоальбом «Українці. Початок III тисячоліття» з фотографіями різних українців на одному тлі — Блаженнійшому Патріархові Алексію. І абсолютно несподівано для себе отримав від нього звісточку: «... останнім часом це рідкісний подарунок з України, який не приніс мені серцевого болю». Я щиро вдячний Патріархові Алексію за мудрість і толерантність щодо мудрого і стародавнього народу України.
«Дві Русі — одна Україна» було написано мною у вітальному написі на книзі. І мене почули й правильно зрозуміли, бо Земля в нас усіх одна, вона дуже мала й потребує від нас до себе дбайливого ставлення незалежно від того, що люди з суспільства, зв’язаного телефонними лініями, еволюціонували в суспільство, зв’язане Iнтернетом.
На жаль, не думали горе-політики Росії про рік своєї країни в Україні, затіваючи комплекс заходів щодо о.Тузла, показавши нам, що спорідненість крові і духу ще нічого не означає. Низький їм уклін за уроки літніх канікул. Декларуючи в своєму часописі «Пенсія», який я створив для своїх батьків і 14 мільйонів пенсіонерів, що «дві мови — одна країна», я наполягаю на державному статусі української мови як вакцини проти територіальних та інших претензій до моєї Батьківщини. Всім мовам і культурам — у нас пошана і повага, при неподільності території — держави Україна.
Особисто для мене 2004 рік буде роком Грузії в Україні, роком цього красивого і гордого народу, роком цього молодого й упевненого президента — Михаїла Саакашвілі, який одними лише стратегічними планами своєї країни підніс Україну до рангу європейської держави без комплексів «старшого брата», а з бажанням творити для свого народу, для людей, для миру.
Олександр АДАРИЧ , голова правління АКІБ «УкрСиббанк»:
— Офіційні підсумки року Росії в Україні буде підбито наприкінці січня. Тому про економіку стосунків мені поки що важко говорити. Але зрозуміло, що 2003 рік було позначено особливою політичною та економічною активністю у вiдносинах двох країн. Політики та політологи розходяться в своїх оцінках і думках щодо цих подій. Моя ж думка така. Україна історично входила і входить до зони стратегічних інтересів Російської Федерації, тому пильна увага російського капіталу до української економіки є зрозумілою та закономірною. Проте я вважаю, що незважаючи на складні взаємовідносини двох держав у політичному контексті, ми просто не маємо права ігнорувати Росію як найбільшого економічного партнера.
