Перейти до основного вмісту

ЗАПИТАННЯ «Дня»

З ким вигідніше торгувати — із Заходом чи зі Сходом?
01 лютого, 00:00

Володимир БАРАБАШ, генеральний директор компанії «Мономах»:

— Якщо запитання ставиться так: Захід чи Росія, то, безумовно, я обираю Захід, тому що там є правила, які всім відомі і за якими можна працювати. Щодо Росії, то тут, так само, як в Україні, йде гра без правил. Крім того, підприємець, якщо він впевнений у власних силах і ставить перед собою якусь мету, хоче зустрічатися із сильним партнером. На Заході люди більш досвідчені, більш «професійні», і з ними, окрім суто бізнесової вигоди, просто цікаво працювати. Тому без будь-яких вагань я віддаю перевагу Заходу і впевнений, що найближчим часом мені не доведеться змінювати пріоритети. Запровадження режиму вільної торгівлі між Україною та Росією в загальнодержавному плані виглядає як вигідне, принаймні воно дозволить нашим енергоємним виробництвам підвищити свою конкурентоспроможність, оскільки енергоносії стануть дешевшими. Якщо ж підходити до цього з погляду мого бізнесу, то ніякої користі для нього я не очікую, бо більш потужні конкуренти з сусідньої держави, що не визнають загальних правил, будуть ще агресивніше поводити себе на території України. Тоді нам доведеться йти на їхні ринки.

Олексій СЛЮСАРЄВ, начальник комерційного управління корпорації «Інтерпайп»:

— На мій погляд, безбар’єрна торгівля має стати принципом торгово-економічних відносин між країнами, незалежно від того, що ми називаємо Заходом, а що — Сходом. Незалежно від того, яку продукцію ми продаємо. Зрозуміло, кожна держава захищає свого товаровиробника. Але говорити про ринок, ринкову економіку можна лише при наявності режиму торгівлі без обмежень. Лише в цьому випадкові ринкова позиція тієї чи іншої компанії визначатиметься її діями в сфері менеджменту, цінової політики, рівнем якості та сервісного супроводу продукції. Лише тодi можна буде врахувати в достатній мірі інтереси споживача, які, як правило, iгноруються при запровадженні ринкових обмежень. Наш досвід роботи на ринках трубної продукції більш ніж у 70 країнах світу підтверджує: якщо компанія забезпечує світовий рівень якості продукції, то споживач здатний це самостійно й цілком адекватно оцінити.

Леонід КСАВЕРЧУК, генеральний директор асоціації «Укртрубпром»:

— Торгувати треба насамперед зі Сходом. Бо українська трубна промисловість туди традиційно орієнтована, і бiльше половини українських труб завжди надходила на територію Росії. Захід стільки нашої продукції не візьме. У них, в Італії, Німеччині та інших країнах, налагоджене власне виробництво, хоч і туди ми намагаємося щось продавати. Але основне для нас — це ринок Росії, де величезні простори й території, тисячі й тисячі кілометрів... розвинена і розвивається нафтогазовидобувна промисловість. Природно, що нам би більше хотілося продавати там. І не лише з міркувань кон’юнктури. Просто ринок там місткий, більший, аніж у Європі. Не впливають на нашу орієнтацію на Схід, в чому нас іноді звинувачують, суворi вимоги західних споживачів. Якість наших труб доволі висока, велику частину нашої продукції сертифіковано за сучасними зарубіжними стандартами. Нормальна якість допомагає просувати українські труби й на Захід, оскільки частину російського ринку нами втрачено. Але це непорівнянні обсяги: 30 чи 35 тисяч тонн і 800 тисяч, які ми нещодавно постачали до Росії, яка захищає свої ринки й обмежує для нас доступ на них. А взагалі всі ринки треба освоювати. Ми намагалися проникнути й на інший Схід — до Південно-Східної Азії. Але там не розженешся — поряд Японія і Китай.

Анатолій ГОЛУБЧЕНКО, президент Асоціації чорної металургії України:

— Якщо це запитання задане в контексті останніх подій, то я можу передбачити, що Сходом ви називаєте колишні країни СНД. Але якщо говорити в більш широкому розумінні, то ми повинні туди додати Китай, Японію, Корею... З другого боку, Росія — це також європейська країна. Не як колишній віце-прем’єр, а як сьогоднішній бізнесмен, який шукає, де можна заробити, я можу відповісти коротко: треба торгувати там, де для цього кращі умови. Політика бізнесменів, як правило, не цікавить, хоча й зрозуміло, що створюють умови саме політики. Я дуже добре уявляю, що таке вільна торгівля. Річ, безперечно, добра. Але коли у відповідному договорі з’являються винятки, то це вже погано.

Тому, якщо не буде винятків на Сході, то я готовий торгувати там. І те ж саме — щодо Заходу. А якщо перешкоди будуть і там, і там, то треба йти туди, де їх менше, тобто туди, де працювати вигідніше. У вашому запитанні є ще й політичне підгрунтя... Бо хіба ж нормально, що, торгуючи з російськими виробниками, ми змушені двічі сплачувати ПДВ? Ситуація з погляду економіки ненормальна, але вона диктується політикою. Тому для мене дуже важливо, щоб дотримувалися критеріїв вільної торгівлі, а коли на практиці винятків більше, ніж цієї-таки вільної торгівлі, що характерно для відповідного договору, який був у нас із Росією, то вся торгівля поступово сходить нанівець.

Володимир ЗУБАНОВ, народний депутат, колишній керівник ВАТ «Силур»:

— Немає однозначної відповіді, з ким Україні зараз торгувати. Необхідно думати, як кажуть, «на перспективу», готуючи потенційні ринки збуту.

Якщо розглядати конкретні регіони, то Росія — це зростаючий ринок, економічні реформи там уже дають результати. Країна стабільна, до того ж має високі темпи зростання економіки.

Дуже швидкими темпами найближчим часом зростатиме ринок Китаю і країн Близького Сходу. Тому зараз важливо орієнтуватися й на цей регіон.

Не можна, звичайно ж, забувати й західні країни. Адже, торгуючи з ними, Україна підвищує свою конкурентоспроможність, а це, як відомо, якість, асортимент і ціни.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати