ЗАПИТАННЯ «Дня»

Леонід КIСТЕРСЬКИЙ , професор, директор Інституту міжнародної ділової співпраці:

— Боргова політика — це тонка штучка. За певних обставин вона може стати небезпечною. Але якщо борги збільшуються паралельно зростанню економіки, експортних надходжень, приросту інвестицій, то це не так страшно, хоч і хороше в цьому важко помітити. Коли зростають борги і виплати з них, тоді як усі інші економічні показники країни залишаються на місці або навіть падають, тоді це небезпечно. Найголовніше — не допустити такої ситуації, коли доводиться робити нові борги для погашення старих.

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ , керівник групи радників голови Нацбанку України:

— Особисто я боюся зростання зовнішнього боргу, хоч корисність позик не можна заперечувати. Минулого року цей борг виріс, хоч обслуговували ми його (тобто платили відсотки. — Ред. ) добре. Але в умовах економічного зростання, яке дозволило навіть не вдаватися до кредитів міжнародних фінансових організацій, кращим варіантом було б скорочення боргу. Якщо почнеться період спаду й одночасно доведеться повертати борги, то такого, як мовиться, і ворогу не побажаєш. Економічний підйом у нас триває вже три роки: 2000, 2001, 2002. У перші два роки борг, хоч і не набагато, але скорочувався. А минулого року — виріс. На цей рік, схоже, також закладається боргове зростання. Я не впевнений, що це добре. Зате впевнений, що період зростання треба використати для повернення боргів. Інакше ми отримуємо зростання за рахунок боргів — небезпечне, нездорове зростання. Точно так, як небезпечне і зростання за рахунок дефляційних тенденцій. Тому я відстоюю ідею бездефіцитного або профіцитного бюджету, що передбачає погашення боргів. А якщо до бюджету-2003 заклали 2,7 мільярда гривень дефіциту (це разом з абсолютно нереальними прибутками Нацбанку), то неважко передбачити і подальше нарощування зовнішніх боргів — при такому бюджеті іншого варіанта просто немає. Бюджет закладає тенденцію боргового зростання, і про це треба прямо говорити.