ЗАПИТАННЯ «Дня»

У понеділок під час спеціальної наради Президент Леонід Кучма, прем’єр-міністр України Анатолій Кінах і голова Нацбанку Володимир Стельмах обговорили нинішній стан і перспективи розвитку економіки країни. Особливу увагу Л. Кучма звернув на забезпечення ефективної роботи фінансово-банківського сектора. Не секрет, що «історії» двох найбільших банків нашої країни — АКБ «Україна» та «Слов’янського» кинули тінь на репутацію банківської системи загалом, нагадавши тисячам українських громадян часи краху радянської банківської системи і численних трастів-одноденок перших років незалежності України.

Дмитро СОБОЛЄВ , заступник голови Агентства з питань банкрутства організації — (ліквідатора АКБ «Україна»):

— Я переконаний, що на сьогоднішній день у нашій країні є ряд хороших, надійних банків, у які, звичайно, можна вкладати гроші. Особисто я довіряю і зберігаю гроші в банку. Щодо таких банків, як наприклад, «Слов’янський», то, як кажуть, «паршива вівця всю отару псує». Проте, певна міра ризику існує завжди. Багато в чому ситуація залежить від менеджменту банку. Це, зрозуміло, характерне не тільки для наших банків. Однак за кордоном рівень державних гарантій перед вкладниками просто непорівняний з Україною. Наприклад, у Канаді в разі банкрутства банку держава гарантує повернення вкладів близько 60 тис. канадських доларів. Нашим же громадянам, які бажають покласти в банк велику суму або довірити йому свої фінансові потоки, можна порадити уважно вивчити його показники роботи, умови капіталовкладень, а, ще краще, звернутися до послуг консалтингових компаній.

Олександр СУГОНЯКО , президент Асоціації українських банків:

— Щоб відповісти на запитання, потрібно розібратися, що ж сталося з цими двома банками. Вони знищені внаслідок адміністративних рішень. Більше того, ми чуємо від влади дискредитацію банківської системи взагалі. Конструктивна і конкретна критика, звичайно ж, необхідна, але її замінюють загальними негативними оцінками. Таке враження, що влада не в змозі розібратися у реальному стані речей. Наприклад, ми звикли до відносно стабільної гривні, не дивуємося, що частина кредитів у ВВП на 01. 10. 2001 становила 17,1% (для порівняння у 1999 році — 9,3%). Більше ніж наполовину цього року поменшала частка проблемних кредитів у кредитному портфелі банків. Більше ніж у 1,5 рази виросло довгострокове кредитування економіки. Так що банківська система показала, що вона може обслуговувати зростання економіки, довіряти їй можна і треба. Хоч заради справедливості, в української банківської системи є й свої мінуси: внаслідок слабкої економіки вона недостатньо капіталізована, в Україні мало банків (з розрахунку на 1 млн. населення у Росії їх утричі більше), понад 30 банків перебувають у стані фінансового «оздоровлення» та ліквідації.

Андрій СИСОЛЯТІН , начальник управління регуляторної політики у галузі підприємництва Міністерства економіки України:

— Можу сказати, що довіряти українським банкам, у принципі, можна. Практика банкрутства банків має місце і за кордоном. Навіть більшою мірою, ніж у нас. Банківська діяльність — така ж сфера бізнесу, як і будь-яка інша, і від ризиків у ній ніхто не застрахований. На мій погляд, не треба «класти яйця в один кошик», і якщо вкладати гроші, то краще у декілька банків. При цьому не може бути єдиного критерію, кому довіряти — державним чи комерційним банкам. Просто коли довіряєш гроші тому або іншому банку, необхідно детально вивчити його репутацію. Ліквідність та надійність не залежить від форми власності.

Віталій МАРГУЛІС , Генеральний директор Асоціації консультаційних фірм України:

— Я думаю, що проектувати ситуацію з банками «Україна» та «Слов’янський» на надійність банківської системи загалом не треба. Ці банки, на мій погляд, збанкрутували штучним шляхом. Це було комусь вигідно. Тому робити висновки про надійність українських банків немає сенсу. Я переконаний, що у нас є банки, котрі протягом декількох років зарекомендували себе з кращого боку, є й такі, що не підтвердили своєї стабільності. У будь-якому випадку раніше, ніж вкласти гроші, варто все детально вивчити. Набагато гірше, що від історії, скажімо, «України» не застрахований жоден банк. Цей бік проблеми, котрий не залежить від рівня менеджменту того або іншого банку, потрібно вирішувати насамперед.

Дмитро РИЛЬОВ , підприємець:

— На мій погляд, довіряти можна тільки добре перевіреним банкам. Бажано, щоб у них працювали знайомі, які можуть пояснити справжній стан речей. Мені здається, що деякі банки не просто далекі від надійності, але й деякою мірою займаються «тіньовою» діяльністю. Щодо, наприклад, банку «Україна», то це яскравий приклад «тіньової» діяльності на державному рівні.