ЗАПИТАННЯ «Дня»

«Сибірський психоз» у США спровокував цікавість до цієї теми і в Україні. Тим більше, що життя підкидає «інформаційні приводи». На будмайданчику поблизу села Осокорки під Києвом було виявлено сорок скляних запаяних ампул з порошком білого кольору. Ампули не були марковані та знаходилися в місцях, доступних для людей і транспорту. Невідомий порошок також було виявлено і на центральній митниці міста Глухів Сумської області під час розпакування кореспонденції, а також у конверті, який прийшов на адресу однієї з фірм у Києві. Незважаючи на те, що результати експертизи спростували наявність у порошку збудників сибірки, «День» все ж звернувся до представників міністерств, відомств і експертів із запитанням: наскільки Україна на сьогоднішній день готова запобігти бактеріологічній атаці?

Олександр ТЕРЕЩЕНКО , заступник начальника медичного відділу МінНС:

— На відміну від США, для України «сибірка» не рідкість. Спори бактерії сибірки у нас містяться у грунті і за сприятливих умов (переважно це відбувається у квітні) вони переміщаються на худобу. Але вся худоба у нас обов’язково вакцинується, i загрозу можуть представляти тільки приватні господарства. Щодо поширення сибірки як бактеріологічної зброї, то недавно міністр з надзвичайних ситуацій провів міжвідомчу нараду з керівниками міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на якiй було розглянуто питання біологічного захисту населення. На нiй фахівцями було обговорено всі можливі несподівані ситуації та відповідно висунено пропозиції можливого реагування. У результаті складено та затверджено комплексний план дій у даній ситуації. Згідно з ним, у стан готовності повинні бути приведені установи мережі нагляду лабораторного контролю. Це стосується санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, науково- дослідних інститутів, обласних та об’єктних установ. До останніх належать молокозаводи, м’ясокомбінати, ринки, де працюють лабораторії, які відповідають за вхідний та вихідний контроль і проводять діагностику матеріалу на виявлення збудників інфекційних хвороб. Те ж саме стосується лікувальних установ, комунального та житлового господарства і поштового зв’язку.

Людмила МУХАРСЬКА , заступник начальника головного санепідуправління Міністерства охорони здоров’я:

— Сибірка в Україні завжди викликала неспокій, оскільки у країні існує 10 тисяч місць, де свого часу було зареєстровано «сибірку». З одного боку — це погано, а з другого — ми знаємо, як з нею боротися і можемо дуже швидко поставити діагноз. У зв’язку з останніми подіями у світі з нашого боку було посилено нагляд у санітарно-карантинних пунктах, які знаходяться у великих прикордонних зонах, а також збільшено виробництво вакцини проти сибірки.

Сергій ГУР’ЄВ , генеральний директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

— З погляду надання медичної допомоги ми підготовлені чудово. І навіть з якогось боку краще, ніж американці. На жаль, а тепер вже, напевно, на щастя, у нас дуже великий досвід боротьби з різного роду інфекціями, а, відповідно, й досвід надання медичної допомоги у разі біологічної небезпеки. Наші лікарі, котрі мають високу кваліфікацію, без великих зусиль зможуть надати необхідну допомогу. А зараз Центр розробляє додаткові варіанти реагування у разі терористичних актів і застосування бактеріологічної зброї.

Сергій КОМІСАРЕНКО , академік НАН, директор Інституту біохімії:

— Мені здається, що Україна мало готова протидії такого роду атакам. У нас порівняно з іншими країнами слабо розвинена епідеміологічна служба, служба з визначення та запобігання особливо небезпечним інфекціям, невеликий запас вакцини. Як ми виявилися не готовими до боротьби зі СНІДом та вірусним гепатитом, так ми не готові й зараз. Але якщо у першому випадку значно легше, то у разі масованої атаки ми не зможемо відреагувати відповідно. Незважаючи на колосальний науковий потенціал, США все ж виявилися недостатньо готовими. То що ж говорити про нас? Я вважаю, що загрози державного нападу на сьогоднішній день для України немає. Але ж у США також «працює група аматорів». Про це свідчить те, що для атаки було вибрано не найбільш патогенний штам. Незважаючи на те, що сибірка нам більше знайома, ніж, скажімо, американцям, в Україні у всі часи з нею боролися дуже слабо, і тому, на мій погляд, певна загроза для нас існує..