Збагнути ціну свободи
У Службі безпеки України відкрилась унікальна фотовиставка «Українська Повстанська армія. Iсторія нескорених»
27 травня в Службі безпеки України відкрилась фотовиставка «Українська Повстанська армія. Історія нескорених». Цей унікальний захід (в експозиції представлено понад півтисячі фотографій, документи з радянських та німецьких архівних сховищ, внутрішні документи ОУН та УПА) є спільним проектом Служби безпеки України та Центру досліджень визвольного руху, за сприяння Українського інституту національної пам’яті. Такої виставки в нас ще не було — вона побудована на змістовній науково-джерельній базі з використанням рідкісного й невідомого фотоілюстративного, інформаційного довідкового матеріалу та доносить до українських громадян цілісну та науково обгрунтовану картину національного визвольного руху середини ХХ століття.
Якщо у суспільній свідомості стверджується думка, що свобода — це подарунок Бога або Долі, який дістається даром, без боротьби (як мінімум, внутрішньої боротьби ідей всередині цілого народу, а дуже й дуже часто — політичної, як правило, збройної боротьби) — свобода для нації недосяжна, це — мрії Манілова, повітряні замки, а не мета звитяги нескорених. А тільки нескорені й здобувають свободу.
Історія України ХХ століття — це історія героїчної боротьби за власну незалежну державу, за національне та соціальне визволення. «Нескореними» ж по праву називають у нас вояків Української Повстанської Армії, тих людей, які свідомо віддавали життя задля того, щоб постала вільна, суверенна Україна. І дуже важливо, аби наші сучасники (особливо молодь) добре знали правду: за що саме боролась УПА, якими були її програмні настанови, цілі, союзники, вороги. Це — та сама історична правда, без якої неможливе існування справді незалежної держави Україна.
Відкриваючи виставку, виконуючий обов’язки голови Служби Безпеки України Валентин Наливайченко підкреслив, що «усі розсекречені документи з історії українського визвольного руху та його протистояння тоталітарному комуністичному режиму свідчать про те, що український визвольний рух мав антирадянську спрямованість та загальноєвропейське значення. Досить навести лише такі цифри: повстанський рух охоплював територію площею понад 150 тис. км 2 (немала європейська держава!), в ньому брали безпосередню участь, як мінімум, півмільйона українців. Разом з тим протягом багатьох десятиліть тема ОУН і УПА, Українського визвольного руху взагалі була предметом політичних спекуляцій та ідеологічного міфотворення з боку комуністичного режиму. Створювані протягом багатьох років ідеологічні штампи даються взнаки й досі — у тенденційному сприйнятті і оцінках частиною наших громадян діяльності ОУН і УПА. Саме тому Служба безпеки України надає пріоритетного значення архівно- пошуковій роботі, вивченню, розсекреченню та оприлюдненню архівних документів НКВС — КДБ про український визвольний рух 1920—1950 років», — наголосив керівник СБУ.
Коротко про склад експозиції виставки. На 25 великих тематичних стендах представлена, послідовно і системно, вся історія визвольної боротьби ОУН та УПА (ось лише деякі назви тем: «Витоки збройного повстанського руху»; «Розгортання повстанської боротьби»; «Структура УПА»; «Українська Головна Визвольна Рада»; «Український Червоний Хрест»; «Формування старшинських кадрів»; «Роман Шухевич» — 2 персональні стенди; «Щоденне життя повстанця» — 3 стенди; «Повстанські свята»; «Жіноцтво у визвольній боротьбі»; «Видавнича діяльність українського підпілля»; «Закордонні рейди УПА»; «Криївки» — 3 стенди...). Не обійдена увагою і протиповстанська боротьба каральних органів НКВС — МДБ — КДБ СРСР, і боротьба нескорених у таборах. Нарешті, заключний розділ, присвячений здобуттю Україною незалежності й ставленню до УПА в сучасній державі, називається «Епілог».
Уславлений ветеран УПА Степан Семенюк (він, як і інші легендарні герої національно- визвольного руху Юрій Шухевич та Мирослав Симчич, був відзначений нагрудним знаком «Почесна зірка Служби Безпеки України) щиро зізнався, що не міг собі уявити у 1953 році, що може вільно саме в цьому будинку, звідки борців за волю нації відправляли до Сибіру або й взагалі позбавляли життя, говорити про Україну та її здобуту незалежність. На УПА, підкреслив Степан Семенюк, не можна дивитися тільки як на збройне військо (хоча це і дуже важливо) — вона уособлювала собою українські національні державні структури, ми почали творити українську адміністрацію. При УПА (зовсім ще не досліджені факти!) були створені національні відділи поневолених народів (згадаймо й конференцію поневолених народів, що відбувалась у 1943 році теж за ініціативою УПА). А хіба усе вже відомо про опір в’язнів системи ГУЛАГу (у Норильську, на Магадані, в Карлагу), душею якого теж була УПА? Цього ще не було в історії Росії — в’язні, приречені на загибель, повстали, здавалося б, без жодного шансу на усіх — і система ГУЛАГу затряслась! Степан Семенюк завершив свій виступ так: «Хотілося б, щоб ви, шановні відвідувачі, добре придивились до цих людей, чиї обличчя ви бачите на унікальних фотографіях, відчули їх дух до боротьби. Один наш земляк сказав так: «Перша умова позбутися неволі — це відважитись бути вільними». Це якраз про воїнів УПА».
Можна докладно розповідати про кожну з п’яти сотень фотографій, представлених на виставці (докладний і цікавий огляд експозиції в цілому зробив радник в.о. голови СБУ, історик Володимир В’ятрович). Пропонуємо натомість читачеві вдуматись у заключні слова останнього розділу «Історії нескорених» — «Епілог»: «Акт 24 серпня 1991 року став результатом не тільки голосування потрібної кількості депутатів Верховної Ради. Передусім — це наслідок багаторічних змагань не одного покоління українців, а серед них і сотень тисяч вояків УПА та членів ОУН. Проте незалежна Українська Держава досі не визнала УПА. Міцна імперська пуповина дотепер заважає владній еліті назвати окупанта окупантом, а борця за волю — героєм нації».
До речі, на відкритті виставки був присутній перший керівник Служби безпеки вже незалежної України генерал армії Євген Марчук. Це — саме та людина, яка не лише розкривала розсекречені архіви, але й ще у 1999 році, під час президентської виборчої кампанії, однозначно висловилась за визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні та за надання всіх необхідних пільг її ветеранам. Тому такі уславлені діячі національно-визвольного руху, як Левко Лук’яненко, Юрій Шухевич підтримали тоді Євгена Марчука (вони були присутні й на вчорашній виставці).
Для широкого загалу виставка демонструватиметься з 2 червня ц.р. у приміщенні Центру культури і мистецтв СБУ (Київ, вул. Ірининська, 6). Згодом планується «подорож» виставки всіма обласними центрами України.
«День» запитав шанованих відвідувачів виставки «Історія нескорених» про їх враження.
Левко ЛУК’ЯНЕНКО, політв’язень, борець за незалежність України, народний депутат України ряду скликань:
— Вважаю цю виставку надзвичайно корисною й потрібною; я був би радий, якби експонати виставки можна було б розмножити у кількості хоча б 800 примірників і довести до всіх районів України. Взагалі, нам усім треба проводити чітку різницю й бачити, що українці за час колоніальної залежності розділилися: одні підтримували окупантів, а інші стали на боротьбу. Галичина, приміром, дала надзвичайно велику армію борців — 500 тисяч людей! Стільки міг дати тільки націоналістичний народ — і саме таким був тоді народ Західної України.
Мирослав СИМЧИЧ, легендарний боєць УПА:
— Я страшенно захоплений цією виставкою — тут відображений увесь славний шлях ОУН і УПА. Люди, які зробили її, мають в серці Бога, а в душі — Україну. Вдумаємось: ми вже 17 років маємо свою державу, а чи усвідомлюємо, на якій платформі вона постала? Борці за Україну, вояки УПА віддали сотні тисяч своїх життів, стільки пролилося крові задля волі України... Пам’ятаємо це! Щодо мене особисто — і я знайшов для себе багатющий матеріал для осмислення.