Збігнев Бжезинський: "В Україні великі шанси на успіх. Але..."

Cьогодні - 70 років від дня народження відомого політолога Збігнева Бжезинського. За умов відсутності українського лобі в американському конгресі та некомпетентності української дипломатії колишній радник президента США з національної безпеки, - найвпливовіший у Америці і, мабуть, на Заході прихильник утвердження України як незалежної демократичної держави. Він очолює Американо-український дорадчий комітет, наполегливо домагаючись однакового ставлення Вашингтону до Києва й Москви, розширення співробітництва між США та Україною, між НАТО й Україною.

Ще у 1970-х роках Бжезинський передбачав виникнення "духу нестабільності" на Близькому й Середньому Сході. Наступні події в Ірані та Афганістані підтвердили цей прогноз. Так само підтвердилося його передбачення про неминучий крах комунізму, розвал так званого соціалістичного табору і Радянського Союзу. Бжезинський від самого початку із скептицизмом сприйняв горбачовську перебудову, що викликала ейфорію серед ліберальних і правлячих кіл Заходу. Після того, як перестав існувати Радянський Союз, він обстоює ідею активного сприяння США й Заходу радикальним економічним реформам у Східній Європі та в нових незалежних державах, розширення НАТО на Схід - позицію, на яку після певних вагань стала нинішня адміністрація США.

Якось під час дискусії у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень Збігнєва Бжезинського запитали: "Якби ви виставили свою кандидатуру на президентських виборах у США і перемогли, якою була б ваша зовнішня політика щодо України і чим ви їй допомагали б?". "Я неодмінно спробував би зробити все можливе, щоб утвердити масштаби американської участі в Україні і розширити її, - відповів він. - Я вважаю, що штат нашого посольства надто мізерний, а наша присутність недостатня. Я заохочував би американський бізнес в Україні. Я заохочував би тісні зв'язки між Україною та Центральною Європою, оскільки вважаю, що це сприяло б утвердженню такої України, яка слугувала б європейській справі, а також допомогла б здійснити нинішні перетворення в Росії. Тому я розглядаю процес спілкування з Україною не як прояв антиросійської політики, а швидше як політику, що сприяє утвердженню демократії в Росії".