Житомирська інтеграція

Iноді складається враження, що у нової влади немає більшого клопоту, ніж започаткування грандіозної перебудови тих чи інших структур. У Житомирі, наприклад, виступаючи у прямому ефірі обласного телебачення, заступник голови облдержадміністрації Ірина Синявська оголосила, що розглядається можливість створення на базі чотирьох вищих державних навчальних закладів міста одного університету. З її слів, це ідея губернатора Павла Жебрівського, і до складу нового освітянського утворення можуть увійти університет імені Івана Франка (колишній педагогічний інститут), технологічний та агроекологічний університети, які недавно також були інститутами, а також військовий інститут радіоелектроніки імені Сергія Корольова. Справедливості заради слід сказати, що подібні проекти не є «ноу-хау» нового керівництва — об’єднання вищих державних освітніх закладів Житомира пропонував ще Володимир Лушкін, який очолював область у 1998— 2001 роках, про це ж говорив нинішній ректор Житомирського держуніверситету імені І. Франка Петро Саух. Також багато хто пам’ятає масові протести викладачів і студентів у Сумах, викликані спробами виконати указ попереднього президента про об’єднання кількох місцевих університетів та інститутів. Причому тодішня опозиція, яка нині стала владою, активно підтримала (а іноді ініціювала) виступи громадськості.

Щодо Житомира, то факт, що ідея об’єднання вищих навчальних закладів міста найактивніше підтримується в стінах держуніверситету, не став несподіванкою для обізнаних мешканців міста — колишній педінститут завжди претендував на лідерство в області. Проте в розмові з «Днем» професор П.Саух стверджував, що не ставить питання, щоб ядром інтегрованої структури став саме підвідомчий йому заклад. Спочатку, за його словами, у Житомирі хоча б один із університетів повинен отримати статус національного, і вже навколо нього, причому якщо б він мав кращий рейтинг, могла б проводитись реорганізація. Водночас деякі аргументи ректора — заклад, навколо якого мають об’єднуватися інші, за його словами, повинен бути класичного зразка (на цю роль у Житомирі претендує тільки держуніверситет. — Авт. ) — наводять на думку, що він все ж в цій ролі бачить держуніверситет. Інші резони від П. Сауха — кількість студентів як у більшості університетів України, так і Житомира (від 5 до 9 тисяч чоловік) занадто мала, щоб відповідати стандартам розвинутих країн. Для того, щоб університет був конкурентоспроможним, він повинен бути великим, мати достатній кадровий, фінансовий і матеріальний потенціал. Об’єднаний університет повинен мати широку автономію, особливо у сфері використання зароблених самотужки коштів (не секрет, що в наших умовах це передусім гроші студентів, які оплачують своє навчання. — Авт. ) і за зразками університетів США і Європи міг би складатися із системи різнопрофільних інститутів, які б мали напівавтономний статус. Необхідна ремарка — не треба бути особливим провидцем, щоб спрогнозувати, що саме перспективи втратити свою самостійність і отриманий зовсім недавно університетський статус не будуть надихати на об’єднання насамперед керівників агроекологічного і технологічного університетів. Ці освітянські установи пройшли досить довгий шлях формування власних структур, створили розвинуті системи зв’язків, в тому числі на засадах узгоджених навчальних програм, із закладами нижчих рівнів — коледжами, технікумами, ліцеями, профтехучилищами, мають давні і сталі традиції. Та й П. Саух говорить, що без скандалів у цій справі не обійтись. Утім, ректор технологічного університету професор Петро Мельничук і ректор агроекологічного професор Антон Малиновський в розмовах з «Днем» уникали різких оцінок. Керівник технологічного, наприклад, наполягав, що у даному питанні потрібен державницький підхід, і необхідно з’ясувати, чи буде ця реорганізація на користь освіті і регіону, як забезпечити в разі об’єднання підготовку для області фахівців із деяких технічних спеціальностей, що їх зараз не випускають місцеві заклади, якими будуть фінансові механізми в об’єднаній структурі. Керівник агроекологічного (єдиного закладу в Україні з екологічним акцентом у підготовці фахівців) висловився в тому дусі, що хоча задум щодо об’єднання хороший, необхідно добре подумати, хто і що виграє від об’єднання.

І обидва ректори підкреслювали, що їхнi університети мають власну і вельми відмінну, в тому числі і від держуніверситету, специфіку щодо профілю підготовки спеціалістів.

За словами речника голови облдержадміністрації Тимура Нагалевського, запропонувавши обговорити ідею об’єднання вищих держаних навчальних закладів обласного центру, П.Жебрівський сподівається, що таким чином можна буде краще скоординувати роботу держави і освітян. Таким чином, за розрахунками губернатора, з одного боку можна буде покращити підготовку відповідних фахівців і забезпечення ними регіону, з іншого — більш надійно вирішити проблему їхнього працевлаштування. Рішення повинно бути ухвалене на підставі широкого обговорення ідеї об’єднання як у колі освітян, так і серед широкої громадськості. В разі об’єднання задля уникнення фінансових і майнових претензій один до одного кожна з основних складових цієї структури може залишитись самоврядною одиницею. Сконцентровуватись будуть лише державні кошти.

У принципі, нема нічого дивного в тому, що думки викладачів всіх згаданих університетів у більшості моментів співпадають з позиціями ректорів. Хоча іноді вони були радикальнішими у своїх висловлюваннях. Завідувач кафедрою філософії держуніверситету імені Івана Франка Микола Козловець, визнавши, що якість підготовки абітурієнтів і як наслідок випускників поступово знижується, вважає, що процес укрупнення дозволить зміцнити матеріальну базу об’єднаного університету, поліпшити якість викладання. Завідувач кафедрою суспільних наук агроекологічного університету Олександр Заглада, який у свій час робив доповідь з цього питання, впевнений, що чим більше вузів, тим більша конкуренція між ними і відповідно якість навчального процесу. Проекти об’єднання, на його думку, мають корені в бідності країни, і мають багато негативів, хоча в них є і позитивні моменти.

Головним негативом подібних планів є недостатня увага до того, що кожна суспільна структура, розвинувшись з певних зародкових центрів і досягнувши самодостатності, не виявляє схильності до об’єднання з іншими, навіть собі подібними утвореннями. Щоб з’явився рух в напрямку інтеграції з боку певних закладів, що впродовж десятиліть формувались як окремі організми, потрібно, щоб вони були самі дуже зацікавлені в цьому. Схожої думки дотримується і доцент кафедри економічної теорії технологічного університету Юрій Ущаповський, який стверджує, що штучне об’єднання різних закладів буде приречене на провал, оскільки означатиме не що інше як псевдореформаторство, яке буде проводитись замість справжніх реформ, які конче потрібні вищій школі. Такі процеси, на його переконання, повинні проходити природним шляхом. Впевненості викладачу, безумовно, додає той факт, що технологічний університет зараз працює стабільно і має амбітні плани, в тому числі стосовно створення власних інститутів. Хоча не можна сказати, що агроекологічний пасе задніх. У більш невизначеному становищі, пов’язаному в тому числі зі скороченням Збройних Сил, знаходиться військовий інститут — для нього інтеграція з більш потужними закладами може стати виходом. Як повідомив «Дню» заступник начальника закладу полковник Юрій Колос, його керівництво ставиться до ідеї об’єднання згаданих житомирських вузів позитивно, але остаточно сформує свою офіційну позицію після отримання рішення військової колегії Міністерства оборони з питань концепції військової освіти.

За лаштунками публічних суперечок залишаються також перипетії боротьби за студентів, особливо контрактників, яку ведуть між собою всі вищі навчальні заклади, причому не тільки у Житомирі. Значною мірі саме цією обставиною викликана поява тих чи інших інтеграційних планів. Керівництво Житомирської облдержадміністрації, взявши участь у подібних проектах чи навіть ініціювавши їх, може керуватися лише добрими намірами. Але хотілося б вірити, що при прийнятті остаточного рішення будуть враховані як усі складнощі такої реорганізації, і передусім щодо об’єднання різних навіть за психологічними характеристиками колективів, так і можливі її наслідки, які можуть виявитися дуже далекими і не в кращий бік від очікуваних. Гіперуніверситет (за масштабами Житомира) не обов’язково стане суперуніверситетом.