Живий труп історії
У СРСР не було нічого простіше, як стати дисидентом. Достатньо було вимагати дотримання прав людини, записаних у «Загальній декларації прав людини» чи Конституції СРСР. Таких «думкозлочинців» (якщо вони були членами КПРС) насамперед позбавляли партквитка, після чого вони потрапляли під прес тоталітарної комуністичної системи з її психушками та таборами.
І от через 7 років після розвалу СРСР фракція Компартії Верховної Ради звертається до Президента, Конституційного суду і Генеральної прокуратури країни, міжнародних організацій з вимогою захистити в Україні проголошені «Загальною декларацією прав людини» і Конституцією країни права людини.
Однак комуністи вважають за краще не згадувати про те, що за саме надане їм право заявити протест проти порушення прав людини з парламентської трибуни заплачено життями знищених ними противників комуністичного режиму.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
У СРСР не було нічого простіше, як стати дисидентом. Достатньо було вимагати дотримання прав людини, записаних у «Загальній декларації прав людини» чи Конституції СРСР. Таких «думкозлочинців» (якщо вони були членами КПРС) насамперед позбавляли партквитка, після чого вони потрапляли під прес тоталітарної комуністичної системи з її психушками та таборами.
І от через 7 років після розвалу СРСР фракція Компартії Верховної Ради звертається до Президента, Конституційного суду і Генеральної прокуратури країни, міжнародних організацій з вимогою захистити в Україні проголошені «Загальною декларацією прав людини» і Конституцією країни права людини.
Однак комуністи вважають за краще не згадувати про те, що за саме надане їм право заявити протест проти порушення прав людини з парламентської трибуни заплачено життями знищених ними противників комуністичного режиму.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
