Знову вступили...
Нагадаємо, що президенти Білорусі, Казахстану, Росії та України минулої неділі домовилися до вересня 2003 року підготувати угоду про формування Єдиного економічного простору і створення для цього єдиної регулюючої міждержавної незалежної Комісії з торгівлі й тарифів. У заяві президентів зазначається, що кінцевою метою роботи є створення Організації регіональної інтеграції. До вересня 2003 року заплановано підписати угоду про формування Єдиного економічного простору, узгоджену в рядi напрямів економічну політику, гармонізацію відповідного законодавства. Для цього створюється спільна Група «високого рівня», що отримала від президентів мандат на відповідну роботу. Володимир Путін повідомив, що Група працюватиме у Києві, а очолюватиме її «високий представник» Казахстану.
Мабуть, Росія, що реально виступає в ролі головного інтегратора СНД, намагається триматися в тіні, уникаючи таким чином докорів у спробі створення нью-СРСР і продовжуючи лінію на більш повне втягування України до діяльності СНД, що почалася з обрання українського Президента головою цієї організації.
Політика України в цьому напрямі справляє враження послідо вної. Вона полягає у наполегливiй вимозі від країн СНД більш тісного економічного співробітництва і реалізації підписаного ще в 1994 році договору про створення зони вільної торгівлі. Президент України Леонід Кучма неоднозначно заявив (тексти виступу президентів ми знайшли на сайті російського президента www.president.kremlin.ru): «Головна мета по лягає в тому, що у вересні ми повинні ухвалити рішення про створення зони вільної торгівлі, тому що не можна перескакувати через етапи. Через зону вільної торгівлі — до єдиного економічного простору». Не заперечує проти зони вільної торгівлі й лідер Білорусі Олександр Лукашенко. Вже наступного року він сподівається «надати повну свободу для переміщення наших товарів». Аналогічний підхід демонструє і президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв: «У кінцевому пiдсумку ми зрозуміли, що для створення єдиної економічної зони, а перед цим — зони вільної торгівлі, необхідно вирішити питання розробки тарифів. І ці рішення повинні бути незалежні від урядів». Щоправда, у цьому місці він не забув сказати про те, що група, яка займатиметься регулюванням тарифів незалежно від урядів чотирьох країн, тобто становитиме собою наддержавне утворення, повинна отримати не тільки президентський, але й парламентський мандат. Для Путіна, Лукашенка і Назарбаєва це, швидше за все, не буде дуже важко, а ось український Президент може зіткнутися з певними труднощами.
Експерти поки дуже обережно оцінюють московські домовленості. Президент Центру антикризових досліджень (Київ) Ярослав Жалiло вважає, що завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств СНД до рівня цивілізованих країн на першому етапі вирішуватимуть більш успішно, якщо спочатку його відпрацюють у рамках Співдружності.
Мабуть, передбачаючи їх, керівник Головного управління з питань зовнішньої політики адміністрації Президента Анатолій Орел заявив вчора, що єдиний економічний простір, який мають намір сформувати Україна, Росія, Білорусь и Казахстан, базуватиметься на принципах Свiтової організації торгiвлi. Щопрада, аналогічних заяв від інших країн поки що не було.
Водночас у коментарях міністра економічного розвитку і торгівлі РФ Германа Грефа про домовленості, досягнуті президентами Росії, Білорусії, Казахстану й України, українські експерти можуть знайти чимало підстав для роздумів. Зокрема, як позитивний факт він відзначив, що ця домовленість має на увазі створення наднаціонального органу із зовнішньоторговельного урегулювання. Таким чином, усі повинні дотримуватися гармонізованої митної політики, зазначив Г. Греф. Щоправда, він пояснив, що заява, підписана президентами Росії, України, Білорусі та Казахстану про переходу до єдиного економічного простору, не передбачає перехід до єдиної валюти. «Поки про це говорити рано. Є чотири форми інтеграції, і валютний союз — це найвища форма.
Ми почали з митного союзу, де передбачається свобода пересування товарів. Наступне об’єднання — інтеграція в сфері вільного пересування товарів і послуг. Але й це вимагатиме дуже серйозного економічного перевлаштування у всіх країнах», — підкреслив Г. Греф. Він також сказав, що чотири країни будуть повинні повністю синхронізувати свою економічну політику по відношенню одна до одної. Необхідне серйозне опрацювання й уніфікація внутрішнього законодавства і принципів бюджетної політики, впевнений міністр. На його думку, повинні повністю виключити точкові інвестиції в свої підприємства з тим, щоб усі працювали в рівних умовах.
Українські економісти поки що ставляться до розпоряджень колеги досить скептично. Як сказав «Дню» президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер, з економічного погляду цілком незрозуміло, чому потрібно об’єднуватися з країнами зі слабкою економікою, а не прагнути до інтеграції з сильними в цьому плані країнами. «Ми нібито відгороджуємося митним бар’єром від цих країн заради країн зі слабкою економікою», — вважає Пасхавер. На його думку, подібні економічні побудови повинні вінчати тенденцію до інтеграції економік. Тоді як, починаючи з розпаду СРСР, на пострадянському просторі відбувається дезінтеграція цих чотирьох республік, що виразно видно за станом торгівлі між Україною і Росією, що постійно скорочується. Отже, запитує економіст, ми хочемо адміністративним шляхом відновити процес інтеграції? Було б більш правильним, вважає Пасхавер, спочатку встановити причини дезінтеграції, ніж підтримувати хитку будівлю адміністративними підпорами. І головне — виникає запитання, яким чином «вільний економічний простір» на просторах СНД узгодиться з нашим прагненням до посилення руху до європейської економіки, дивується експерт.
КОМЕНТАРІ
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, співдиректор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— Сьогодні дуже важко прогнозувати перспективи реалізації ідеї спільного економічного простору чотирьох країн.
Звичайно, утворення, яке дозволяє лібералізувати торгівлю між його учасниками, слід вітати, оскільки це сприяє, по-перше, розширенню обсягів торгівлі, а по-друге, посиленню конкуренції, яка, в тому числі, і на українському ринку, сьогодні обмежена. Україна, як і будь-яка інша країна, зацікавлена в лібералізації зовнішньої торгівлі, в тому числі, й шляхом створення регіональних об’єднань.
На мою думку, для України такі об’єднання матимуть сенс тоді, коли включатимуть вільну торгівлю не тільки промисловими товарами, а й сільськогосподарською продукцією, а також визначатимуть певні чіткі правила співпраці в паливно-енергетичній галузі. Якщо ж знову складеться традиційна для двосторонніх відносин між Україною й Росією ситуація, коли обидві країни вносять виключення з режиму вільної торгівлі, то тоді, очевидно, перспектива спільного економічного простору буде не дуже обнадійливою.
Цікаво, що до четвірки підписантів угоди увійшов Казахстан, який одночасно є і членом ЄврАзЕС. Таким чином, очевидно, ми можемо говорити про те, що в ЄврАзЕС є певні проблеми, а на теренах СНД триває пошук субрегіональних об’єднань, які б справді працювали.
У принципі, спільний економічний простір — це дуже невизначена категорія. В цьому зв’язку можна лише пригадати досвід створення спільного економічного простору між країнами ЄС та країнами-членами Європейської асоціації вільної торгівлі. Але це дуже своєрідний досвід, і тому говорити про його уроки для СНД дуже важко. Разом з тим ідея спільного економічного простору наразі широко обговорюється не тільки в Співдружності незалежних держав. Свого часу Росія та Євросоюз домовилися про підготовку пропозицій щодо створення трансєвропейського економічного простору, який би включав Російську Федерацію. Сьогодні йде лише відпрацювання такої концепції, але оскільки її конкретний зміст поки що невідомий, говорити про якісь перспективи дуже й дуже важко.
Андрій САННІКОВ, міжнародний координатор організації «Хартія’97», колишній заступник міністра закордонних справ Білорусі:
— Я дуже скептично ставлюся до цього проекту. Чому для реалізації такої серйозної ініціативи президентам знадобилося поспіхом збиратися у Москві під надуманим приводом? Угода про підготовку створення єдиного економічного простору — це визнання неефективності СНД. Тільки лінивий не говорить сьогодні про те, що Співдружність — найбiльш неефективне з усіх об’єднань держав, якi iснують навколо нас. Угода — це спроба вирішити певні проблеми, політичні та економічні. Для вирішення політичних проблем у ближчу співпрацю втягують Україну, для масовки використовують Лукашенка, який завжди підтримує подібні ініціативи. Економічні проблеми пов’язані з тим, що у Росії, можливо, не все добре із СОТ. Угода — це спроба швидко протипоставити щось на кшталт Альянсу на фоні розширення НАТО, вступу до НАТО балтійських країн тощо. Думаю, тут видно спробу Росії використати економічні важелі для того, щоб забезпечити координацію зовнішньої політики держав. Ця спроба грунтується на пільгових цінах на енергоносії. Не думаю, що Росія буде у змозі довго їх утримувати, отже майбутнє цього об’єднання дуже туманне.
Білорусі необхідно загалом реформування економіки, без якого неможлива лібералізація торгівлі. Навряд чи участь в єдиному економічному просторі сприятиме економічним реформам у нашій країні, адже політична система залишається колишньою. Сьогодні влада заперечує навіть ті зміни, які пропонують обережні реформатори в уряді.
Сергій ПИРОЖКОВ, заступник голови РНБОУ:
— Підписання заяви між Україною, Росією, Казахстаном та Білоруссю про підготовку до формування єдиного економічного простору не зашкодить європейському вибору України. Ця робота базуватиметься на міжнародних стандартах і принципах СОТ. Угода є свідченням послідовної реалізації домовленостей січневого саміту СНД у Києві. Підписані документи означають шлях для нормальної роботи зі створення спільного економічного простору чотирьох країн. Зараз створюється робоча група з підготовки документів, які будуть винесені на саміт країн СНД у вересні.
Борис ТАРАСЮК, голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції:
— Ідея створення єдиного економічного простору чотирьох країн приречена на провал. Московська заява виглядає спонтанною і є PR-кроком, покликаним показати, що СНД живе та діє. Підписання заяви ставить багато запитань. Зокрема, ці запитання стосуються того, в який спосіб угода співвідноситься з нашою метою щодо інтеграції України до ЄС, з угодами про створення зон вільної торгівлі в рамках СНД та ГУУАМ.
Наша мета — членство в ЄС та реалізація закладеної в угоді про партнерство і співробітництво ідеї створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. З оприлюдненням учорашньої заяви в України можуть виникнути протиріччя на шляху реалізації нашої стратегічної мети.
Олександр ЗІНЧЕНКО, заступник голови Верховної Ради:
— Угода між Росією, Білоруссю, Казахстаном та Україною про підготовку до формування єдиного економічного простору є амбіційною заявкою на радикальні зрушення в економічній політиці. Вона принципово переглядає всі підходи в економічному просторі. Підписання угоди важливе не тільки для чотирьох країн, але й для всього європейського, євразійського та світового простору. Суспільству треба убезпечити себе від традиційної реакції — або повний «одобрямс», або повний прочухан. Підписання угоди веде до етапу величезної бюрократичної роботи, опрацювання деталей, узагальнення, винесення проектів на ратифікацію парламентами.
www.obozrevatel.com.ua
Підготувала Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»
