ЗНИКЛА ГРАМОТНIСТЬ
ХХI столiття пред’являє новi критер i ї освiченостi
Добре написаний закон, або національну Доктрину зреалізувати може тільки влада, і тому нам потрібно мати таку владу, яка б зрозуміла, що освіченість і вихованість повинні ставати не лише моральними суспільно цінносними категоріями, але й економічними категоріями, щоб вигідно було бути освіченим і вихованим, бо це дасть можливість жити краще.»
Очевидно, проблема грамотності в Україні буде поглиблюватись, якщо не зупинити міграцію розуму, а це можна зробити, лише створивши належну правову базу, яка б захищала нашу інтелектуальну власність як товар і як суб’єкт, який цей товар виробив. Рівень грамотності населення залежить ще й від доступності освіти для всіх прошарків населення країни. Розширення системи платного навчання при скороченні безкоштовного державного сектору створює ножиці між платоспроможністю української сім’ї та доступністю освіти. Цікаво, що сьогодні в Україні вважають грамотною лише людину з вищою освітою – принаймні так відповідали люди, яких запитував кореспондент «Дня» на вулицях Києва.
Є й ще один аспект. Грамотність сьогодні потрібно розглядати не тільки як суму знань, а ще й як функціональну грамотність, зазначає Олександра Савченко, віце-президент Академії педагогічних наук України. «Це поняття, — говорить Олександра Яківна, — характеризує потреби розвиненого інформаційного суспільства, і це дуже актуально зараз для нашої держави. Йдеться про комунікативну грамотність, соціальну, правову, технічну — всі аспекти діяльності людини, які виходять далеко за межі фактичної грамотності (простого вміння читати та писати). Грамотність в процесі навчання потрібно перевести на певний рівень компетентності, щоб досягти безболісної адаптації людини в навколишнє середовище, в якому людині потрібно самореалізовуватись. Передусім іде мова про ті загальнонеобхідні життєві уміння і навички, без яких не можна жити в техногенному середовищі, де багато комунікації, міжособистісних контактів. Постає потреба не просто вміти читати та писати, а ще й критично осмислювати отриману інформацію, зіставляти з інформацією в інших джерелах, з попереднім життєвим досвідом — це відмова від сліпої віри в друковане слово.»
На кожному витку розвитку цивілізації поняття грамотності набуває нового значення. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного формує нові ознаки (як колись казали) країни суцільної грамотності; вища освіта, іноземна мова, комп’ютер. До того ж ці чинники сприяють створенню критичної маси громадян, які знають і вміють відстоювати свої права. А без цієї маси «дуже грамотних» громадянського суспільства не буває.
