«Золоті» звалища

У вересні 1999 року на паризьких вулицях можна було побачити небувалу картину: на роботу і навчання городяни добиралися виключно на велосипедах, роликових ковзанах, електромобілях чи у крайньому випадку на трамваї. І це була не оригінальність і навіть не піарівський хід екологічних партій. Таким дивним чином французи відзначили День без машин. Як потім підсумували експерти, за один день рівень забруднення повітря поменшав на 25%, що стало стимулом зробити такий день традиційним. У свою чергу, наша країна минулими вихідними відзначила дві екологічні дати — День довкiлля і День Землі, логічним продовженням яких стала науково-практична конференція «Відходи: нове бачення». На ній вчені-екологи та медики обговорювали другу за актуальністю проблему для України після Чорнобиля — утилізацію промислових, сільськогосподарських, побутових і фармацевтичних відходів. Щоправда, крім констатації таких фактів, як відсутність у країні єдиної нормативно-правової бази з цього питання, а також того, що в Україні не існує навіть критеріальних шкал для визначення небезпеки різного роду хімічних сполук, конструктивних вирішень цієї проблеми запропоновано не було. Хоч усе вже вигадали до нас. Наприклад, на Заході з наслідками технологічного прогресу борються саме з його ж допомогою. Наприклад, деякі автомобільні компанії створюють екологічно чисті автомобілі, які споживають менше 4 літрів бензину на 100 кілометрів, а у Німеччині популяризуються так звані біодизелі — автомобілі, що працюють виключно на рослинному паливі. До рядів екологічно чистих «записалися» і альтернативні (що відновлюються) джерела енергії — енергія вітру, сонця і геотермальна. А крім того, існує дуже популярний (відсутній у нас) метод сортування побутових відходів, для впровадження якого, до речі, не треба величезних коштів.

Якщо ж говорити про Україну, враховуючи різного роду географічні і кліматичні чинники, то цілком прийнятними можуть бути хіба що біогазові технології, які є поліфункціональними. З їхньою допомогою, по-перше, без шкоди для здоров’я населення і навколишнього середовища утилізують відходи, а по- друге, вони можуть стати додатковим джерелом енергії. Так універсальна технологія, відома, до речі, китайцям ще декілька тисяч років тому, виходить при розкладаннi органічних речовин за відсутності повітря. Як розповів «Дню» старший науковий співробітник Інституту технічної теплофізики Юрій Матвєєв, нині біогаз відомий українським екологам переважно з негативного боку, оскільки його неправильне і, до речі, неконтрольоване «використання» стає основною причиною пожеж на звалищах і полігонах твердих побутових відходів (ТПВ), що спричиняє найвагоміший екологічний вплив на навколишнє середовище та ймовірність отруєння персоналу. Одночасно, на думку експерта, безпосереднє спалення біогазу в котлах у радіусі 3 км від полігона, як правило, є найбільш рентабельним способом його утилізації. Газ може слугувати паливом для котлів мережі централізованого теплопостачання, а також промислових котлів на підприємствах із виробництва будівельних матеріалів. А альтернативною можливістю використання звального газу є його збагачення до якості природного з подальшим використанням у системах газопостачання чи як пальне для автомашин. На необхідності використання біогазових технологій наполягає і міністр екології та природних ресурсів Сергій Курикін, який вважає, що розвиненість аграрного сектора в країні сприяє цьому. Одночасно Сергій Курикін говорить, що у цьому випадку популяризація біогазових технологій «зверху» не принесе бажаних плодів. Єдине, на його думку, правильне рішення — будити ініціативу на місцях і саме там починати впровадження біогазових технологій.

На сьогоднішній день в Україні понад 500 звалищ, які створено без елементарних заходів проти забруднення підземних вод і атмосфери. А виділення метану зі звалищ оцінюється в 6—18% його загальної емісії в атмосферу. А близько 140 сховищ ТПВ становлять полігони, придатні для збору і подальшого використання біогазу... Цікаво, що установки для впровадження біогазових технологій у країні вже є, хоч і в малій кількості, тобто виявляється, що немає тільки одного — бажання йти вперед.