Зупинити епідемію

Протягом останніх ста років епідемія туберкульозу розпочиналася в Україні тричі: 1936 го (після Голодомору), 1947-го (у повоєнні роки) і 1995 го (післятак званої перебудови). І якщо перші два спалахи цієї небезпечної хвороби вдалося подолати за рік—два, то остання епідемія триває вже понад 12 років. У той час, коли Україна збирається стати розвинутою європейською державою, щогодини від туберкульозу помирає один українець і з'являється четверо нових хворих на цю небезпечну хворобу. Як свідчить статистика, протягом останніх років захворюваність на туберкульоз в Україні не те що не зменшилася, а й навіть збільшилася у 2,4 разу. Серед хворих 43% — непрацюючі особи працездатного віку і 13,6% — пенсіонери.

— Малозабезпечені, безпритульні, звільнені з місць позбавлення волі — саме цей контингент найчастіше хворіє на туберкульоз. Тому цю проблему швидше можна назвати соціальною, аніж медичною, — вважає міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв. — Щоб здолати туберкульоз, в першу чергу, потрібно підняти рівень життя українців. А також — створювати більше притулків, центрів соціальної реабілітації для бездомних, звільнених з місць ув'язнення. Адже саме колишні в'язні, наркозалежні, хворі на ВІЛ/СНІД, тобто громадяни із групи ризику, не мають доступу до медичної допомоги і до засобів масової інформації, які попереджають про небезпеку захворювання.

На думку міністра Михайла Папієва, щоб поліпшити фінансування програм, спрямованих на боротьбу із туберкульозом, необхідно внести зміни до п.4 ст.90 закону про державний бюджет України, щоб видатки на соціальні проекти здійснювалися не з бідних місцевих бюджетів, а з державної скарбниці. А ще до вирішення згаданої проблеми слід залучити громадські організації, яких в Україні налічується аж 38 тисяч.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту, лікар за професією Віктор Корж переконаний, що націю від епідемії бідності може врятувати спорт і здоровий спосіб життя. Він констатує: лише 13% дітей охоплені мережею спортивних шкіл, 80% українців не вміють плавати, а при потребі 7400 басейнів у нас є трохи більш, ніж 400. Урядовець запевняє, що незабаром в Україні збільшиться кількість і спортивних шкіл, і дитячих майданчиків, і нових стадіонів.

Утім, хто з високопосадовців чого лише не обіцяв українцям! Адже всі ті, хто нині при владі, пророкують народу лише добробут і блага, та на практиці все виявляється іншим.

— Серйозною проблемою, яка сприяє розвитку туберкульозу, є й та, що діти й підлітки рано звикають до тютюну та алкогольних напоїв. Цьому сприяє реклама цигарок, пива, горілки. Найжахливіше те, що такі відомі спортсмени, як Віталій Кличко та Андрій Шевченко, беручи участь у рекламі, створили асоціацію для дітей, що нібито їхні успіхи пов'язані з уживанням пива. Або взяти рекламу «Хортиці», яка нібито проходить в рамках розвитку українського спорту! Тому на наступний рік ми плануємо запустити соціальну рекламу, у якій відомі в Україні люди пропагуватимуть здоровий спосіб життя, — підкреслив Віктор Корж.

А от заступник міністра охорони здоров'я України Валерій Івасюк переконаний, що туберкульоз — це медико-соціальна проблема, на шляху подолання якої стоїть несвоєчасна діагностика хвороби.

– У 1936-му і 1947-му медицина мала лише стрептоміцин, за допомогою якого вдалося перемогти цю небезпечну хворобу. Нині основна проблема криється в організації системи раннього виявлення й задовільного соціального супроводження тих, хто має позитивну реакцію Манту. До існування вакцини БЦЖ, за допомогою якої відбувається профілактика захворювання, цю хворобу вважали соціальною, а нині вона, швидше, медична. Коли ми почали досліджувати питання, чому епідемія туберкульозу у нас некерована, то виявилося, що харківський продуцент вакцини БЦЖ виробляє її на основі штаму палички туберкульозу, якій вже 40 років. Цей штам уже неактуальний в Україні, як мінімум, років 20. Чим же ми тоді вакцинуємо людей? Треба Міністерству охорони здоров'я і депутатському корпусу подумати — кому до цих пір вигідно закуповувати в Харкові неякісну вакцину БЦЖ, — обурюється Валерій Івасюк.

Позитивом пан Валерій вважає те, що цього року вперше створена система пересувних флюорографів, за допомогою яких змогли пройти обстеження люди похилого віку, котрі мешкають в селах і не мають можливості доїхати до райцентру. Результати цієї діагностики виявилися вражаючими — зі 100 осіб в одного був туберкульоз, а ще в 70-ти — неспецифічні легеневі захворювання, які є його передвісниками. На думку заступника міністра охорони здоров’я, для успішної боротьби із туберкульозом необхідно зміцнювати фтізіатричну службу. Високий професійний ризик і низька заробітна плата спричинили в ній серйозні кадрові проблеми. Аби їх вирішити, необхідно фтізіатрам підвищити зарплатню в кілька разів, а також підняти питання забезпечення їх службовим житлом. А ще заступник міністра переконаний, що для того, аби зупинити епідемію, необхідно прийняти закон про примусове лікування й, доки хворий не вилікується, ізолювати його від здорових людей.

На думку фахівців, основними причинами хвороби є низький рівень поінформованості про неї населення, обмежений доступ до лікування представників групи ризику, недосконала і непрозора система закупівлі протитуберкульозних препаратів, несвоєчасна діагностика, епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні, туберкульоз в установах покарання і, звичайно, недостатнє фінансування програм, спрямованих на ліквідацію епідемії. Здолати всі ці перешкоди на шляху до здорової нації можна лише спільними зусиллями держави, громадських організацій та самого населення, яке повинно відчувати відповідальність за своє здоров’я.