Зустріч Саркозі й Меркель: вродила гора мишу

За підсумками французько-німецької зустрічі було оголошено про три важливі рішення: про прийняття до літа 2012 року правил збалансованості бюджету для 17 країн єврозони, про створення економічного уряду єврозони під головуванням Хермана ван Ромпея та про французько-німецьку пропозицію запровадити в ЄС додаткові податки на фінансові операції. Саркозі представив цей результат як крок до європейської інтеграції. Скороспілий висновок.

Отже, французько-німецька пара народила двох чудових дитинчат: економічний уряд єврозони під головуванням Хермана ван Ромпея, який фактично буде таким собі прес-секретарем цього економічного уряду, та ембріон єдиної економічної політики у вигляді прийняття до осені єдиних правил для 17 країн і пропозиції запровадити податки на фінансові операції. Окрім цього глави двох держав оголосили про «податок на спільні підприємства» у Франції й Німеччині, де оподатковуваний дохід і податкова база будуть приведені у відповідність. Нагадаємо, що Франсуа Фійон говорив про подібну реформу ще в листопаді 2010 року.

Звісно, президентське оточення представить цей результат як рішучий крок до створення економічного європейського уряду, про який німці навіть чути не хотіли протягом багатьох років. По секрету помічники французького президента розкажуть, що німці до останнього трималися за традиційні європейські інституції й вважали за краще діяти серед 27 членів ЄС — де вони мають у своєму розпорядженні підтримку всіх сусідніх невеликих держав — і що їхня згода на створення економічного уряду є маленькою революцією. Вони нагадають, що досі лише міністри економіки та фінансів зустрічалися на регулярній основі, при цьому без будь-якої можливості ухвалення рішень, обов’язкових для виконання. Вони додадуть, як Ален Мінк (Alain Minc, французький економіст. — Прим. пер.) в ефірі RTL, що ринковий час — це не час політики й що прогрес у сфері європейської політики конвергенції йде своїми темпами.

Але ініціативи мають безліч темних плям:

1) Вони абсолютно не дають відповіді на загрозу рецесії в Європі, яка знову стала явною після звістки про досить середнє економічне зростання Німеччини за останній квартал (0,1%), що підтверджує уповільнення темпів зростання в усьому Євросоюзі: +0,2% у середньому, що не поліпшить ні інвестиційного клімату, ні експортних показників. Навпаки, зобов’язавши 17 країн єврозони дотримуватися правила бюджетної збалансованості (конституційно закріплений певний рівень бюджетного дефіциту, який не можна перевищувати), Саркозі й Меркель знову повернуть до життя старі страхи нової хвилі рецесії в Європі.

2) Вони не дають методів управління, адаптованих до динаміки фінансових криз: горезвісний економічний уряд зустрічатиметься лише двічі на рік. Але ж не можна сподіватися покласти край щоденним спекулятивним атакам, збираючись раз на півроку.

3) Вони не відповідають на плачевний стан європейських держав-боржників, які будуть вимушені брати позики за шаленими ставками, бо, незважаючи на заклики до випуску євробондів з боку різних експертів (міністр економіки Італії, Сорос та інші), Ангела Меркель навідріз відмовилася робити щось подібне, тому що це могло б неабияк ударити по німецькій громадській думці. Канцлер також відмовилася розширити фінансові можливості європейського стабфонду.

4) Вони сприяють іще більшому ускладненню європейської архітектури. Економічний уряд єврозони стане третім стовпом — після Ради ЄС та Європейської комісії.

Залишається зрозуміти, чого Німеччина чекає від цієї угоди: якою вона бажає бачити Європу? Такою, що складається з 27 країн ЄС? Чи з 17 держав єврозони, за що ратує Франція? Чи Європу, представлену обраними щасливчиками, які відокремляться від решти країн ЄС і єдині будуть здатні прийняти й, що найважливіше, дотримуватися цього горезвісного правила збалансованості, яке, до речі, існувало ще з моменту укладення Маастріхтського договору.

Поки що очевидною є одна вигода плану Меркель-Саркозі: якнайефектніше показати себе напередодні близьких виборів. Меркель заспокоїла своїх виборців, які побоювалися фінансування Португалії, Греції, Ірландії та Іспанії (абревіатура PIG’S — «свині). А Саркозі матиме привід зайвий раз сказати своїм виборцями про французько-німецьке зближення.