Гарячі теми:

Бакота – пропливаючи над містом

10 квітня, 16:47

Герої оповідань, писаних у стилі магічного реалізму, іноді пропливають морем над сонними містами, похованими під товщею зеленої води. Будинки й базари, театри й площі, та навіть худесенькі скелети проводжають кораблі хвилями, затихаючи на століття у мулкій імлі.

Документальні фільми розповідають історії грецьких міст, що зійшли у воду; мрійники розглядають мапи, шукаючи на синій поверхні бульки від затонулої Атлантиди й зовсім поруч, обліплена тисячами мушель, дрімає під водами Дністра столиця древнього Пониззя* – Бакота.

БАКОТСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ

Це чудове місце (а саме так тлумачиться Бакота із давньоруської) колись слугувало важливим торговельним портом на Дністрі, водами якого, згідно з рішенням облвиконкому, й затопили його 1981 року. Майже 120-метровий каньйон посеред Подільських Товтр перетворився на величезне водосховище. Жителів сусідніх міст переселили, дозволивши навіть перепоховання, проте значна частина Бакоти навічно лишилася дивувати дністрових риб своїми крученими вулицями.

БАКОТА

Сьогодні тисячі туристів ставлять свої намети на берегах, вкритих дрібними камінцями. В повітрі пахне мушлями й сонцем, проміння якого жадібно збирають батареї еко-відпочивальників. Декотрі приїздять сюди на місяці.

БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР

Підхід до водосховища можливий лише з кількох сторін, мандрівникам доводиться іти залитим сонячними променями полем (а мікроклімат тут унікальний – кількість сонячних днів перевершує кримські показники) доки враз не втраплять на стежку, що різко веде вниз. Поміж диких яблунь і прудких ящірок триває годинний спуск, і так само несподівано з’являється проблиск води й гамір місцевих рибалок. Жадібні до берега, вони розкладають десятки вудок і спрагло ловлять сотні лискучих рибців та уклій**. Це перші гори у моєму житті, які розпочалися зі спуску. Проте, якщо продовжити шлях їхніми вершинами, то понад самим водосховищем, на Білій горі, можна втрапити до стародавнього скельного монастиря, який у літописі XIV століття вже називають давнім. Хоча, ще раніше, Бакота була важливим язичницьким центром, яким, здається, сьогодні стає знову. Чимало послідовників незвичних релігій зустрічають тут вранішнє сонце й вбирають енергію сакральних місць.

РИБАЛКА НА БАКОТІ

Я довго зважувалася, чи пірнати у води Бакоти. З поваги до жителів уже невидимого давньоруського міста, що навіки залишилося у глибинах Дністрових вод. Лише любов до оповідок магічного реалізму штовхнула мене з берега, щоб проплисти кілька десятків метрів, уявляючи під собою порослі водоростями вулиці, будинки, кладовища та церкву. Не знаю, втратили ми Бакоту, чи зберегли, проте точно не сумніваюся, що місце це – таємничо прекрасне.

ЯЩІРКА

*Пониззя – як каже «Вікіпедія» – історична частина Карпато-Дністровських земель на лівому березі середнього Дністра до Південного Бугу, а також між Дністром і Прутом (так звана Шипинська земля).

**Уклія – модні верховодки воліють, щоб їх називали саме так.