«Iдеальна листівка зі Швейцарії»

Якщо в напівтемних підвалах достигли запашні сири елітних сортів, уже зібрано трави для ексклюзивної настоянки, а годинник Rolex показує «саме час», отже, вас вітає Швейцарія — дуже європейська, втім, і не менш самобутня країна. Чимало людей з усіх країн світу, приваблених високими стандартами життя тут, щорічно приїжджають, щоби побачити цю справжню європейську мрію: країну гірської височіні, досконало чистих озер і смачних сирів. Свіжі враження про те, що вихоплює зі швейцарських краєвидів фотокамера професіонала, і поради, як краще туристові планувати свої витрати за таких високих цін, «День» одержав від Владислава МУСІЄНКА, котрий якраз повернувся з подорожі 15-ма містами Швейцарії.

— Що найперше впадає в око й об’єктив професіонала, щойно ступаєш на швейцарську землю?

— Перше, що впало в очі мені на вокзалі, — звичайні вокзальні годинники, вони всі були з написами Rolex. Особлива риса Швейцарії, на яку я звернув увагу: це дуже зручна країна. Для будь-чого — пересування, проживання. Все настільки логічно пристосовано для зручності, що до цього дуже швидко звикаєш. Тож коли виходиш в аеропорту, бачиш візуальний розрив між Києвом і Женевою. Навіть під час пересадки з потяга на потяг не доводиться долати якісь космічні відстані між ними й витрачати безліч часу на очікування. Ти просто пересів з одного потяга на другий і одразу поїхав далі. Як турист, я міг, вранці виїхавши з одного міста, без особливих труднощів відвідати за день чотири швейцарських міста, розташовані неподалік одне від одного. При цьому не втомитися і не витратити забагато часу на якісь очікування.

— Українці у Швейцарії: наскільки це поширене явище?

— У Берні я зустрів групу дівчат у вишиванках, з українським прапором: вони збирали допомогу для поранених. А на мені тоді якраз була футболка із зображенням тризуба. І коли я підійшов до них, не виникло запитання, чому я до них підійшов. Ми одразу ж знайшли спільну мову. Вони розповіли мені, що є доволі потужні українські осередки і в Берні, й у Цюріху, і в Женеві — вони активно працюють: влаштовують концерти, різні культурні події, і все це «заточено» під збір коштів для лікування поранених військових з України.

— Щодо мовної політики країни, де аж чотири державні мови, — чи не заважає швейцарцям таке розмаїття розуміти одне одного?

— Мені не вдалося побувати в італійській частині, бо вона досить далеко, і було шкода часу на такі тривалі переїзди. Я жив у німецькій частині, а до французької можна було дістатися за 15 хвилин поїздом. Мені довелося спілкуватися англійською: пощастило, що люди, яких я зустрічав, володіли нею. Але вони всі там здебільшого двомовні. Хоч я зрозумів для себе, що є невеличкі містечка, які розуміють іншу мову, але все-таки воліють спілкуватися своєю. Це стосується як німецькомовних, так і франкомовних. Я не знаю, як це відбувається на побутовому рівні, але цікаво: ось їдеш, скажімо, в поїзді, підходить до тебе контролер, вітається до тебе: «Guten Tag!» — а на прощання каже: «Arevoir!». Це там абсолютно нормально, і до цього швидко звикаєш.

— Ваші фото схожі на сувенірні листівки. Якою для вас є ідеальна листівка зі Швейцарії?

— Тут нічого не вдієш: коли потрапляєш туди як турист, відповідно, робиш туристичні листівки. В ідеалі це має бути озеро, бо в кожного швейцарського міста є власне. А також замок, неодмінно гори, якийсь птах, скажімо, лебідь, яхта... Це не означає, що всі вони не бідні. Насправді люди живуть по-різному. Звісно, рівень цін і зарплат у них інший, але такої кількості дорогих авто, як у Києві, мабуть, на всю Швейцарію немає.

— Що туристові обов’язково треба знати перед подорожжю до Швейцарії?

— Я порадив би заздалегідь дізнатися про всі можливості зекономити. Я не знав про це, доки мені не порадили: є квиток, купивши який на день, ти вільно користуєшся будь-яким транспортом — залізниця, пароплави, автобуси, фунікулери. А також — варто заздалегідь підготуватися до подорожі, і треба правильно розпорядитися грошима, які плануєш на подорож. Рівень цін у цій країні на житло, на квитки, на їжу — на будь-що доволі високий. Щоправда, мені складно судити про це досвіду, бо я не маю досвіду проживання в хостелах чи пересування автостопом, оскільки приїхав до моїх українських знайомих і зупинився у них.

— Упродовж вашої подорожі ви відвідали 15 міст. Чи можете виокремити якесь одне, яке найбільше запало в душу?

— Справді, майже 15, здебільшого це були столиці кантонів. Проїжджаєш 15 хвилин потягом — і потрапляєш в інший кантон, іншу місцевість. Найбільше запам’ятався Берн, можливо, тому, що я був там двічі, тож більше побачив. А взагалі, це здебільшого невеличкі містечка, в яких збереглася старовинна частина, яку можна обійти уздовж і впоперек за півтори години, побувати на кожній вулиці, біля кожного будинку. Всі пам’ятки дуже дбайливо збережені. Міста в дечому схожі, але водночас різні. Спільна риса всіх міст — фонтани, причому всі з питною водою. Навіть якщо в містечку дві вулиці і тридцять будинків, є фонтан. Якщо на ньому — скульптура лицаря, це означає, що свого часу в цьому містечку була своя армія, гарнізон, готовий його захищати. Ще один поширений елемент — Феміда, яка символізує правосуддя. Нижче на скульптурній композиції викарбувані королі, Папа Римський, бідні й багаті — це свідчить про те, що всі рівні перед законом. Це найпопулярніші «фонтанні» сюжети, які ви знайдете в кожному місті: лицар та Феміда. Які міста ще вразили? Виберіть будь-яке фото міста і впишіть назву у відповідь — вони всі чудові.