Лише у Сан-Франциско
Ще Ільф і Петров в «Одноповерховій Америці» заявляли: «Сан-Франциско — найкрасивіше місто Америки». Вони продовжували: «Мабуть тому, що воно зовсім не схоже на Америку». «Зовсім», звичайно, занадто, але Сан-Франциско і справді особливе американське місто. Хоча б тому, що тут можна півгодини їхати в метро і не почути жодного англійського слова: китайці мовчки читають свої газети з незбагненними ієрогліфами, а мексиканці жваво обговорюють новини іспанською. Сан-Франциско повне протиставлень. Район, густо заселений сексуальними меншинами, межує з районом, де найбільше церков. Проте все стає на свої місця, якщо поглянути на минуле міста...
Сьогодні Сан-Франциско — одне з найбільших міст у США. Важко повірити, що 200 років тому його ще не існувало. Першими білими людьми, що прибули в цю місцевість, були іспанці, у 1776 році. Вони взялися будувати тут невеликий форт та створили місію на честь засновника ордену францисканців св. Франциска Ассізького, або Сан Франциско. Коли у 1821 році мексиканці оголосили незалежність від Іспанії, ця територія стала належати Мексиці, яка назвала її Єрба Буена. Та вже у 1846 році, під час американсько-мексиканської війни, американські моряки висадилися на берег і без жодного пострілу взяли поселення. На той час там проживало менше тисячі людей, але поселенню надали статус міста й назвали його Сан-Франциско.
Знаходиться місто в Північній Каліфорнії, на півострові між Тихим Океаном та його затокою, оточене мальовничими горами. Можливо, це містечко так і залишалося б одним із тисяч тихоокеанських містечок, якби тут не знайшли золото. Так, саме «золота лихоманка» визначила майбутнє міста на століття вперед. У 1848 році сюди в пошуках пригод і кращої долі нахлинули сміливці з усіх-усюд: Європи, Азії, Африки й Південної Америки. Неймовірно, але за три перші роки «золотої лихоманки» населення міста збільшилося в п’ятдесят разів. Новоприбулі кораблі проходили крізь вузький перешийок затоки Сан-Франциско — це місце назвали «Золоті Ворота». Прибували дуже різні люди: для одних пошук золота був останнім шансом не скотитися до жебрацтва, інші мали реалізувати тут свої геніальні задуми. Проте всі вони мали спільну мету: почати в Сан-Франциско нове життя.
Серед них був і німецький іммігрант Лівай Строс (Levi Strauss). Поки його корабель із крамом досяг берега Сан-Франциско, все було розпродано. Залишилося трохи парусини, з якої він замовив у кравця штани. Вони мали шалений попит. Пізніше він запатентував такі звичні зараз, але тоді перші джинси «Лівайз». Не дарма одне з прізвиськ Сан-Франциско — «місто, що знає як». Тут і справді знають як, скажімо, утворити ООН, оголосити рух хіпі й сексуальну революцію чи просто придумати iPod. Так-так, покинутий батьками (його батько, до речі, був сирійським іммігрантом) сирота Стів Джобс, пізніше засновник і власник «Apple», також народився в Сан-Франциско. До речі, передача «Руйнівники міфів» каналу Дискавері теж знімається тут — місто просто притягує диваків.
У Сан-Франциско живуть особливо наполегливі люди. Два рази землетрус руйнував місто майже вщент, проте мешканці знову його відбудовували і продовжували жити тут. Перший раз, вранці 18 квітня 1906 року, за якихось 48 секунд було зруйновано більше п’яти тисяч будинків. Проте основною причиною руйнувань стали тривалі пожежі. Через пошкодження газ у трубах вибухав, пожежа не вщухала кілька днів, і годі було її спинити. Тоді влада міста вирішила замінувати й підірвати охоплені полум’ям квартали, щоб таким чином загасити пожежу. Другий землетрус, 1989 року, співпав із важливим бейсбольним матчем національного значення, що проходив саме тут. Уся Америка прикута до телевізорів, це було перше велике стихійне лихо, яке глядачі побачили в прямому ефірі. В обох випадках наслідки ліквідовували всією громадою, і знову єднання різних за світоглядом та походженням людей пішло на користь.
У нас багато хто переконаний, що в Америці життя монотонне. Можливо, але точно не в Сан-Франциско. Якось я вирішив піти в кінотеатр. Не надто заглиблювався в сюжет фільму після важкого дня, просто відпочивав. Людей в залі було небагато, принаймні навколо мене були вільні місця. Аж раптом моє крісло хтось почав несамовито трясти. Я оглянувся — нікого. Тим часом дехто побіг до виходу, і тут я зрозумів, що це землетрус. Через кілька хвилин люди почали повертатися в кінозал, було видно, що для них це ледь не пересічна подія. Я ж вирішив краще прогулятися на свіжому повітрі: до різного звик в Україні, але землетрус, хоч і невеликий, справив на мене враження.
Марк Твен, провівши в Сан-Франциско рік, пожартував: «Найхолодніша зима в моєму житті — це літо в Сан-Франциско». Однак, схоже, його це не засмучувало, бо він любив додати: «Не подобається погода в Сан-Франциско — почекай п’ятнадцять хвилин». Погода тут справді може кардинально мінятися кілька разів на день, але не все так погано. Тут взимку ніколи не буває снігу й можна ходити в шортах. Ну а влітку, буває, серед теплого сонячного дня раптом насувається туман, і тоді вже треба кутатися в светр. Більшість місцевих звикли й ходять на короткий рукав цілий рік, а дехто завбачливо завжди має при собі теплий одяг.
А от для туристів, що линуть сюди рікою, такі перепади бувають справжньою несподіванкою. Однак це їх не спиняє. Усі хочуть побачити один із символів Америки — міст Золоті Ворота (саме в тому перешийку, який пропливали перші шукачі золота), а також диво інженерії — тринадцятикілометровий Міст Затоки, що з’єднує Сан-Франциско з іншим мегаполісом — Оклендом. Цікаво, що обидва мости були побудовані в роки великої депресії — 1936 — 1937 роки. На фоні решти Америки Сан-Франциско процвітало. І хоча про золото на той час уже не йшлося, місто розвивалося як потужний промисловий і портовий центр.
Так ось, туристи. Між двома мостами їх зустрічає острів Алькатрас, на якому й досі знаходиться в’язниця для особливо небезпечних злочинців (щоправда, у формі музею). Саме тут сидів відомий мафіозі Аль Капоне. Усі знали, що він нечесним шляхом заволодів мільйонами, проте довести це не вдалося. А посадили його за інше: несплату податків на ці награбовані гроші. До речі, за історію в’язниці не було жодної вдалої втечі, хоч спроб було чимало, а дехто пробував утекти кілька разів.
З Алькатрасу постає силует міста Сан-Франциско — численні хмарочоси, найвищий серед яких — один із символів міста — Трансамериканська Піраміда. За діловим центром знаходяться відомі історичні квартали міста. Серед найбільш відвідуваних — Чайнатаун. У Сан-Франциско найбільша поза межами Китаю китайська громада — понад сто тисяч чоловік. Більшість з них приїхала ще в часи золотої лихоманки, рятуючись від хаосу в тодішньому Китаї. Тому їхній район тут по праву вважається частинкою Китаю в Америці. Є також і Японське містечко, італійське. Є район, де живуть вихідці з колишнього Радянського Союзу. Українці, зокрема, відзначилися двома церквами — православною та греко-католицькою. Обов’язковою частиною програми є відвідання району Кастро. Відомий він тим, що більшість його мешканців мають нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Так склалося історично: під час Другої світової війни американська армія вирішила вигнати зі своїх лав всіх ѓеїв. Вибір міста для цієї місії випав на Сан-Франциско. Колишніх служак випустили з документами, де чітко вказувалася причина демобілізації, повернутися додому вони вже практично не могли. Так і залишилися в Сан-Франциско, де сьогодні, за статистикою, кожен шостий — ѓей.
Серед улюблених місць туристів — Пірс 39. Тут розмістилося безліч кафе й ресторанів, а біля самого пірсу живуть десятки морських левів. Проте це місце саме для туристів. Самі мешканці Сан-Франциско скоріше нададуть перевагу знайомому непримітному бару чи ресторану в себе в районі — в тому ж Кастро. Загалом же, при наявності такої кількості кухонь усіх народів світу, вибирати є з чого — кількість ресторанів вимірюється сотнями. Особливо вибір порадує любителів мексиканської чи китайської кухні, адже їх тут найбільше. А ще тут гріх не спробувати славнозвісні каліфорнійські вина.
Сан-Франциско таки вірне своїй історії. Тут не побачиш п’яного, але запах марихуани можна почути ледь не на кожному перехресті — дають про себе знати нащадки хіпі (цікаво також, що перша мексиканська назва поселення «Єрба Буена» перекладається як «добра трава»). Кастро продовжує традиції сексуальної революції: недавно навіть, незважаючи на протидію губернатора Шварценеѓера, добилися права на одностатеві шлюби. Працьовиті китайці, що отримали освіту в сусідніх університетах Берклі та Стенфорді, трудяться в Силіконовій долині в годині їзди від міста.
Сан-Франциско із самого початку вабило диваків, відважних і цілеспрямованих. Воно не те що не схоже на Америку, воно просто «не схоже». А ще — це найкрасивіше місто...
ВІД РЕДАКЦІЇ
Шановні читачі! Закликаємо вас ділитися враженнями про свої подорожі. Пишіть, робіть світлини й надсилайте їх на адресу «Дня»: master@day.kiev.ua. Найцікавіші розповіді будуть опубліковані на наших шпальтах.
