По той бік Карпат

Якщо театр починається з вішалки, то країна для більшості туристів починається з аеропорту. Для охочих познайомитися з культурно-історичним центром Польщі, а також побачити Карпати з європейського боку, точкою відліку вражень стає краківський аеропорт, названий на честь всесвітньовідомого поляка, предстоятеля Римсько-католицької церкви Папи Іоана Павла ІІ. Зрозуміти дух Польщі, абстрагувавшись від її релігійних цінностей, неможливо. Це пояснює, чому в країні з багатою історією і цілим пантеоном відомих особистостей саме Кароль Юзеф Войтила, як звали понтифіка до інтронізації, є символом згуртованості і джерелом гордості її громадян. Тут спостерігається просто культ особи Папи. Кожне місце, де бував намісник Бога на землі, позначене відповідною табличкою. Його численні світлини представлені не лише у церквах, а й зберігаються просто у кожному польському будинку. А в невеликих містечках існує традиція клеїти репродукції ікон, а інколи й світлини Іоана Павла ІІ, на вікна, лицевим боком до дороги. До речі, не так давно теперішній Папа Римський Франциск оголосив про зведення в ранг святих Іоана Павла ІІ та Іоана XXIII. Умовно кажучи, саме релігія є тією віссю, на якій тримається Польська держава. Адже недарма девізом польських лицарів була фраза: «Бог, Честь, Батьківщина».

МІСТО ПАМ’ЯТІ

Попри те, що головним містом сучасної Польщі є Варшава, архітектурною перлиною й одночасно центром Малопольщі залишається Краків. Знищена ворожими бомбами під час Другої світової війни Варшава зараз демонструє сучасний образ держави і є великим бізнес-центром. Водночас столиця польських королів продовжує зберігати історичний шарм і нагадувати про часи панування Польської корони. Центральна площа міста носить традиційну назву — Ринкова (Великий ринок). Незмінними атрибутами міського центру є Ратуша, собори, що збереглися тут з ХIV століття, і, звичайно ж, сила-силенна голубів. Сам же королівський палац, оточений колись ровом, з міцними захисними спорудами розташований віддалік.

Легенда свідчить, що собори зводилися королями для замолювання власних гріхів. Жартуючи, поляки дякують давнім правителям за брак набожності. Цікаво, що попри присутність глибокої віри і посилення ультраправих поглядів — масові заходи у Польщі, чи то мітинги, чи футбольні матчі, часто демонструють радикальну позицію поляків щодо питань патріотизму, національності, цінностей — країна вчиться толерантності. Наприклад, на стіні будинку однієї з центральних вулиць можна побачити графіті Hate homofobia (ненавиджу гомофобію).

РЕГІОНАЛЬНІ ПОЛЬСЬКІ МУЗЕЇ ВСЕ ЩЕ ЗБЕРІГАЮТЬ СЛІДИ ПЕРЕБУВАННЯ УКРАЇНЦІВ НА ЦИХ ЗЕМЛЯХ

Окрім поодиноких настінних малюнків, стіни старовинних будинків ніщо не псує. Останніми роками в центрі Кракова діє заборона на розміщення реклами, оскільки це порушує загальний вигляд історичного ансамблю. З тієї ж причини вивіски магазинів виконані у спокійних тонах і в схожому стилі. У цьому місті намагаються зберегти навіть крихти архітектурних пам’яток. Зайшовши до поширених в історичному центрі міста магазинів і торговельних центрів, можна виявити старовинні драбинки, які раніше вели у внутрішні дворики або підвали, а під дахом однієї торговельної точки навіть побачити залишки стіни з балконом, що збереглися у первісному вигляді.

Соціалістичні часи тут згадують досить спокійно, розповідаючи історії про те, до яких хитрощів доводилося вдаватися, щоб обійти нормативи і нав’язані правила, встановлені владою. Посттоталітарний або, як його ще називають, постколоніальний, дискурс у польському суспільстві більше не актуальний. Попри те, що, за словами поляків, роль одного з лідерів антисоціалістичного опору, керівника польської «Солідарності», а пізніше президента Польщі Валенси в житті сучасної країни досить скромна, його поважають і пам’ятають внесок у розвиток країни. Поряд із фільмами на полицях книжкових крамниць можна знайти багато праць, присвячених його біографії, поглядам, історичній місії. Так само чимало книжок на центральних стендах висвітлюють проблеми Другої світової, трагедії єврейського народу та репресії комуністичного режиму. Ну, а відділ релігії пістрявіє книжками із зображеннями Папи Іоана Павла ІІ. Цікавим фактом є і те, що ціна на більшість польської друкованої продукції фіксована і вказана просто на примірнику. Це дає змогу державі не лише стежити за доступністю книжок, а й допомагати вітчизняним авторам конкурувати на ринку.     

Є в давній столиці й район, що зберігає таємниці першої половини ХХ сторіччя. Казімеж колись вважався окремим містом, яке влилося до Кракова унаслідок розширення кордонів міста. Декілька століть поспіль тут, з дозволу короля Казимира ІІІ, мешкали переважно євреї. Під час Другої світової війни саме в цьому районі було створено єврейське гетто. В одному з двориків можна знайти залишки стіни, що одного дня відокремила єврейське населення від етнічних поляків і перетворила життя тисяч людей на пекло. Щороку тут відбувається пам’ятна хода на вшанування жертв Голокосту.

СИНЕРГІЯ ІНІЦІАТИВИ Й ФІНАНСУВАННЯ

Дозвілля поляки проводять по-різному. Об’єднує їх усіх любов до лиж. Катаються всі: від малого до старого. Якщо ж фінансові можливості родини не дозволяють придбати нові лижі, їх передають із покоління у покоління. Тому потреба у недорогому вітчизняному курорті існувала давно.

Поштовх до розвитку туризму Малопольський регіон здобув завдяки програмі Регіонального розвитку Євросоюзу, що реалізовувалася у західного сусіда впродовж останніх п’ятьох років. У період з 2007 до 2013 рр. у гірських регіонах з’явився головний двигун «туристичного прогресу» — хороші дороги. Якісна комунікація та відкриті кордони Шенгенської зони часто стимулюють громадян європейських країн вирушати на пошуки дешевших товарів і сервісу. Так, наприклад, чехи, які живуть неподалік кордону, здійснюють покупки в дешевшій Німеччині. Самі ж поляки, нарікаючи на відсутність недорогих місць відпочинку, раніше віддавали перевагу гірськолижним курортам Словаччини. 

НОВОЗВЕДЕНІ МОСТИ, ТИХІ АЛЕЙКИ, ДИТЯЧІ МАЙДАНЧИКИ Й ПАРКИ — ВСЕ ЦЕ ВДАЛОСЯ ЗБУДУВАТИ ЗАВДЯКИ АКТИВНІЙ ПОЗИЦІЇ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ, ПІДКРІПЛЕНІЙ ФІНАНСУВАННЯМ ЄВРОФОНДУ

Зараз же створена інфраструктура почала давати свої плоди. Люди почали вкладати гроші у розвиток власного бізнесу, створюючи тим самим додаткові робочі місця і стаючи менш залежними від держави, яка намагається створити максимально комфортні умови приватним власникам. Дороги поступово почали обростати гольф-клубами, аквапарками, готелями і санаторіями, які пропонують широкий спектр оздоровчих процедур від класичних масажів до бальнеологічного лікування, тобто терапії за допомогою мінеральних вод. Останніх у Малій Польщі вдосталь. Буквально кожне містечко має як мінімум одне джерело мінеральної води, що перебуває у відкритому доступі, тобто безкоштовне. Бювети, до речі, теж одне з надбань останніх років, так само як і алейки, що оточують їх, парки, мости, а також укріплення  для запобігання повені. Звичайно ж, більшість цих містечок пропонують лижний спорт.

Через те, що облюбовані полякам лижі — заробіток сезонний, у невеликому містечку на півдні Польщі під назвою Рітро віднайшли спосіб зробити цей спорт цілорічним. Саме тут розташована навчальна станція, де дорослі й діти мають змогу стояти на лижах як узимку, так і влітку. Отримавши швейцарське фінансування, станція купила спеціальне австрійське устаткування, яке розраховане на навчання дітей, розминку і тренування аматорів-дорослих. Станція з механізмом, що створює враження реальної їзди на лижах, функціонує як денний табір для дітей різного віку. Наймолодшому лижникові, який побував тут, п’ять років.

СПОРІДНЕНІСТЬ ЧЕРЕЗ КАРПАТИ

На перший погляд, польська частина Карпат нічим не відрізняється від української. Невисокі лісисті гори, затишно заховані в улоговинах села з невеликими зрубами й акуратними парканчиками.  Тут так само шанують релігію, традиції, родинні цінності й послуговуються власним, відмінним від польського гуральським діалектом. Гурали, тобто горці, становлять окрему етнічну групу поляків. В арсеналі темноволосих і карооких жителів гір широкий культурний прошарок, що нагадує традиції гуцулів. Схожість з українськими пейзажами, а також запропоновані диковинки роблять регіон Малопольщі психологічно комфортним для українців.

Архітектурними особливостями цього регіону є дерев’яні церкви, виконані в гуцульському, лемківському, галицькому і бойківському стилях. Згідно з рішенням 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини  ЮНЕСКО, 16 церков карпатського регіону (вісім  з боку Польщі і вісім з боку України) було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Поляки пишаються цим фактом і старанно оберігають історично цінні й унікальні зразки архітектури, роблячи все можливе для підтримки їхнього вигляду. Оскільки в Польщі більшість парафіян належать до римсько-католицького обряду, досить гостро стоїть питання розміщення іконостасу й вівтаря. Священнослужитель колишнього лемківського греко-католицького храму, а зараз римсько-католицької церкви Святого Якова розповів, що, входячи до святині, у лемків навертаються на очі сльози, й вонри дякують за збереження настільки важливого для них духовного об’єкта.

Схожі з українськими традиції присутні й в одному з містечок Малопольщі під назвою Північна-Здруй. Всупереч масовому «облагороджуванню» території місцеве населення залишається вірним своїм принципам і засадам життя.  Польський автопром не виробляє легкових авто, на червоному світі світлофора стоять «краківські візки», запряжені двома кіньми. Доволі колоритне видовище. Заможні родини часто утримують велике господарство — розводять коней, дрібну й велику худобу, працюють на землі. Серед активних молодих людей популярним різновидом дозвілля є спів у церковному хорі й участь у громадських заходах.  

Тут туристам із гордістю демонструють стару залізничну станцію, засновану ще за часів австрійців, і розташований поруч новий парк із дитячим майданчиком. Напис на стенді у парку свідчить, що частину фінансування його будівництва покрив Європейський Фонд регіонального розвитку. Вся інфраструктура, побудована на гроші ЄС, має бути позначена відповідним чином. Попри те, що проблема «освоєння» бюджету в розумінні українських чиновників у Польщі не стоїть, людям демонструють конкретні успіхи, а також стимулюють: власний проект з розвитку регіону, починаючи від реставрації музею, закінчуючи побудовою аквапарку, в органи місцевого самоврядування може принести будь-хто. Стосунки з владою у людей більше ніж демократичні. Потрапити на прийом до місцевого посадовця не складе труднощів. «Адже ми з ними на рівних. Вони не мають права показати, що чимось кращі, інакше буде скандал», — пояснюють місцеві.  

Відкритість влади до співпраці і наявність фінансових можливостей змушує ініціативну й талановиту молодь залишатися на місцях, заохочується регіональний патріотизм. З часу відкриття кордонів багато поляків вирушили на Захід у пошуках роботи. Навіть зараз мало не в кожній сім’ї є родич, який працює у Німеччині, Франції або інших країнах Європи. Тепер же виїжджають переважно ті, хто хоче жити в уже налагодженій системі. Ті ж, хто тяжіє до творення, отримали колосальні можливості для реалізації своїх планів.

У Музеї Мушинської держави про розвиток міста Мушини розповідають молоді дівчата. Уявити  двадцятирічних працівниць в українських культурно-освітніх установах, на жаль, складно. Біля входу до музею теж міститься прапор Євросоюзу й супровідна табличка: 85% коштів на реставрацію було надано Єврофондом. Колись Мушина була аналогом Ватикану. У заснованій фортеці жило духівництво, якому король делегував право на власну адміністрацію, армію і суд. Пізніше поселенню повернули статус міста, а в Мушині оселилися представники різних народів. Залишили тут свій слід і українці. У Музеї зберігаються українські вишиті рушники й різьблені рами для ікон із характерним орнаментом. Наших співвітчизників тут було чимало, але, за розповідями поляків, більшість роз’їхалася: когось депортували, хтось виїхав жити у великі міста або на Захід, а деякі повернулися в Україну.  

Популярні туристичні місця цього регіону розташовані уздовж річок Вісла і Попрад. Остання унікальна тим, що на відмінну від більшості річок тече на північ, а не на південь. Поляки жартують, що їхня країна парадокс: у них і море на півночі, і гори на півдні. Один із популярних курортів розташований біля словацького кордону. Колись тут розміщувалися військові підрозділи німців, але нещодавно споруди знайшли друге дихання. Тут розташовані півострови, які називають «Польська лопата» і «Словацька лопата», що відповідно належать до польської й словацької територій. Ці курорти призначені для родинного відпочинку або для літніх людей. Пастораль, спа, здорове харчування і тінисті ліси, що перетворюються восени на рай для грибників, — це основні принади для туристів.

Останньою ланкою в ланцюжку розважально-лікувальних туристичних пунктів Малопольщі є відомий завдяки щорічному проведенню значимого для Центральної і Східної Європи економічного форуму місто Криниця-Здруй. Тут проходить Фестиваль опери й оперети, а в інший час туристів заманюють лікувальними водами, старовинними красивими вуличками, вуличним оркестром, який грає щодня на головній площі, і, природно, лижами. Патронами міста прийнято вважати оперного співця, актора Яна Кепуру, на честь якого названо фестиваль, і художника-примітивіста Никифора Криницького. Жоден із них не був уродженцем Криниці, але обидва закохалися в ці краї, заклавши тут свої маєтки. 

Помірний клімат, старовинні міста й доброзичлива атмосфера — головні козирі поляків. Мовний бар’єр, що легко долається, практикований білінгвізм: українці й поляки можуть спілкуватися кожен своєю мовою, прекрасно розуміючи один одного при цьому, а так само схожість пейзажів змушують відчути у Малопольщі щось рідне. Водночас цей регіон служить наочним прикладом того, якою може бути Західна Україна, є лекалом для розвитку українського гірськолижного і водно-оздоровчого туризму. Кореспондентові «Дня» пощастило познайомитися з Польщею за сприяння Польської туристичної організації.