Про інструмент взаємодії

Директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Наталія НЕМИЛІВСЬКА днями завершує місію в Україні. І за традицією вона своє перше і останнє інтерв’ю дає нашому виданню. Треба також зазначити, що торік Літня школа журналістики «Дня» відбулась, зокрема, і за сприяння НАТО. За сприяння Центру інформації та документації НАТО учасниця Літньої школи журналістики студентка-філолог Національного університету «Києво-Могилянська академія» Марія Чадюк наприкінці минулого року здійснила ознайомчий візит у штаб-квартиру Альянсу. Розмову з пані Наталією ми почали із запитання, як у НАТО оцінюють ухвалення українським урядом наприкінці року Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017—2020 роки.

«СВОЄРІДНИЙ ВКАЗІВНИК ДЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗУСИЛЬ»

— Те, що Україна зараз прийняла нову програму з інформування про НАТО, є дуже важливим кроком. Ми його підтримуємо і вважаємо, що  він є відповіддю влади на вимогу суспільства, яке цікавиться питаннями НАТО.

Тут я хочу згадати передісторію. Звісно, нещодавно прийнята програма є важливою, але треба також нагадати, що фундаментальна робота України з НАТО в інформаційному плані була закладена в Хартії про особливе партнерство. Це основний інструмент взаємодії, який існує з 1997 року. І, до речі, того ж 1997 року після ухвалення Хартії було засновано Центр інформації та документації НАТО. Отже, в травні цього року ми святкуватимемо двадцятиріччя Центру. Тобто, незважаючи на існування чи не існування окремих державних інформаційних програм, інформаційно-роз’яснювальна робота велась протягом останніх 20 років  як в рамках Річних цільових програм, так і пізніше — в рамках Річних національних програм.

Безсумнівно, треба віддати належне віце-прем’єр-міністрові з європейської та євроатлантичної інтеграції, яка поставила своїм пріоритетом відновити інформаційну програму та  доклала зусиль, щоб ця програма була розроблена і ухвалена.

Ця програма важлива, насамперед тому, що вона дає можливість згуртувати зусилля держави та громадських організацій, які працюють у сфері інформування населення про НАТО та співпрацю Україна — НАТО, включаючи Центр інформації та документації НАТО, посольства країн-членів і контактне посольство НАТО (на сьогодні роль контактного посольства НАТО виконує Посольство Литовської Республіки в Україні). Ця програма є своєрідним вказівником для консолідації ресурсів, зусиль і роботи для досягнення визначеної мети.

Це важливий механізм і майданчик, який надає можливість громадським організаціям тісніше взаємодіяти між собою та співпрацювати з владою в сфері інформування з питань НАТО. І ми це підтримуємо.

Окрім цього, програма інформування є важливим політичним сигналом того, що Україна позитивно ставиться до поширення інформації про НАТО і що ця робота буде вестись саме українськими офіційними структурами разом із громадянським суспільством .

— Раніше ви цього не спостерігали — підключення держави до інформування щодо НАТО?

— Я прийшла на посаду директора Центру інформації та документації НАТО, коли в Україні попередня урядова програма з інформування завершилася, а нова не розроблялася. Проте наш Центр як механізм інформування та залучення до обговорення поточних питань співпраці між Україною та НАТО існував і продовжував виконувати свої функції. Нова програма надає новий поштовх  і можливості, щоб донести інформацію про НАТО, щоб в Україні росла підтримка Альянсу і співпраці НАТО з Україною. Насправді нам є про що говорити, співпраця зростає, розширюється і поглиблюється. І, на відміну від попередніх років, зараз існує більший попит українського суспільства на таку інформацію.

— І яку роль у цьому ви надаєте Центру інформації та документації НАТО в Україні?

— Ми долучатимемося як партнер втілення заходів і програм, які будуть окреслені в цій програмі.

«КОЖНА КРАЇНА МАЄ ПРАВО ОБИРАТИ СВОЮ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНУ ОРІЄНТАЦІЮ»

— Нещодавно Президент України Петро Порошенко заявив про готовність провести референдум щодо членства в НАТО. Чимало експертів вважає, що це потрібно, щоб закріпити курс народу на досягнення цієї мети, інші виступають проти. Що ви думаєте з цього приводу, чи потрібен такий захід?

— Ми чули подібну заяву українського Президента під час візиту Генсека НАТО в Україну ще  2015 року. Мені здається, що Українській державі самій вирішувати — проводити такий референдум, чи ні. Ми сповідуємо принцип, що кожна країна має право обирати свою зовнішньополітичну орієнтацію і діяти самостійно.

— А якою могла б бути реакція НАТО, якби на референдумі більшість українців підтримали ідею членства в НАТО? 

— Звісно, це було б прийнято до уваги в НАТО, але, разом з тим, головний фокус залишився би на реформах, які дозволять Україні набути стандартів і критеріїв, що вимагає Організація Північноатлантичного договору.

— Ви, мабуть, знаєте, що ще 2003 року в засадах зовнішньої та внутрішньої політики було зафіксовано курс держави на приєднання до євроатлантичної системи колективної безпеки — НАТО. 2010 року це положення було  замінено на позаблоковість, а тепер владою ставиться досягнення стандартів і критеріїв членства в НАТО. Чи не є  перепоною до глибшої співпраці між Україною та Альянсом таке формулювання, в якому немає кінцевої мети — членства в НАТО?

— По-перше, стандарти НАТО є найкращими у світі. І Україна, на мою думку, правильно робить, що ставить завдання досягнення стандартів НАТО, особливо у такий критично-важливий час для країни. По-друге, на порядку денному на сьогодні не стоїть питання вступу до НАТО, а головний фокус України зараз — реформи і досягнення цих стандартів і критеріїв. НАТО посилило свою допомогу Україні для досягнення нею цих амбітних цілей. Зокрема важливим документом, який слугує дорожньою картою реформ у сфері безпеки та оборони та для досягнення стандартів НАТО, є Стратегічний оборонний бюлетень, до розробки якого долучилося і НАТО.

— Пані Наталіє, а як сприймається у штаб-квартирі НАТО те, що досі немає посла України в НАТО?

— Так, це питання треба адресувати до української сторони. Але я знаю, що виконуючий обов’язки посла у Місії України при НАТО виконує роботу на  належному рівні.

ЗМІНА МЕНТАЛЬНОСТІ І КУЛЬТУРИ ЩОДО СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ

— У вересні 2015 року під час візиту Генсека НАТО було підписано Дорожню карту Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО. Чи можете ви назвати якісь результати від цього документа?

— Я хотіла б окреслити три сфери, де ми спостерігаємо зміни та прогрес. Насправді за час після підписання цього документа українською стороною зроблено багато, а саме на рівні системної роботи. На мою думку, наше партнерство вже значною мірою виконало свою роль у закладенні фундаменту для розбудови майбутньої системи стратегічних комунікацій на рівні держави. Йдеться про зміни у сприйнятті і розумінні стратегічних комунікацій. Ми бачимо, що це розуміння вже закріплене в документах стратегічного значення. Передусім у новій військовій доктрині, де є визначення стратегічних комунікацій. Як окрема ціль, стратегічні комунікації включено до Стратегічного оборонного бюлетеню. Стратегічні комунікації були згадані досить широко в посланні Президента України до парламенту, а також наприкінці 2016 року було ухвалено Доктрину інформаційної безпеки, яка окреслює основні напрямки  розвитку стратегічних комунікацій. Таким чином, ми спостерігаємо зміну ментальності і культури щодо стратегічних комунікацій.

Зміни також відбуваються й у практичній площині, де, наприклад, спостерігається розуміння потреби скоординованості слів і дій — від найвищого рівня керівництва держави до рівня батальйонів.  І це важливо для України зараз, в умовах ведення гібридної війни та  АТО на сході України.

На рівні практики до нас звертаються з  проханням  проведення різних тренінгів і заходів з питань стратегічних комунікацій. Головним аспектом цих звернень є те, що вони націлені на міжвідомчу співпрацю. Скоординованість і синхронізованість слів і дій є дуже важливими. Точність, швидкість, оперативність, правдивість — всі ці слова  характеризують сферу стратегічних комунікацій.

Для мене особисто надзвичайно приємно спостерігати досягнення України на шляху розбудови своєї системи стратегічних комунікацій, але попереду ще досить довгий шлях, і Україні потрібна всебічна допомога.

— Пані Наталіє, а як ви можете декількома словами пояснити важливість НАТО українцям, зокрема тим, хто поки що не підтримує ідеї вступу до цієї єдиної діючої у світі системи колективної безпеки?

— Якщо сказати трьома словами: НАТО — це  безпека, спільні цінності та маяк, який слугує орієнтиром для країн-партнерів. 

— Як, на вашу думку, можна поширювати інформацію про НАТО, щоб кожному українцеві були зрозумілі переваги цього оборонного блоку?

— Така робота ведеться. Наприклад, є наша телевізійна програма «Фактор безпеки», яку ми підтримуємо з 2009 року, а також проводимо і підтримуємо  інформаційні заходи в Києві та в регіонах, залучаючи партнерів. І тому, мені здається, ця інформаційна програма зможе консолідувати, скерувати й скоординувати зусилля.

«УКРАЇНА — КРАЇНА БЕЗМЕЖНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ...»

— Що найбільше вам запам’яталося чи найбільше вразило за час перебування в Україні?

— По-перше, Україна — країна безмежних можливостей, багато з яких ще не реалізовано. По-друге, це — країна, яка має великий потенціал. По-третє, громадяни України мають сильну волю, а громадянське суспільство є рушійною силою змін в країні. Зараз настав момент, коли, попри труднощі, Україна рухається вперед і твердо стоїть на правильному шляху. Існує багато друзів України, великих і малих, які стоять поруч і допомагатимуть рухатись Україні на цьому шляху.

— Що б ви порадили своїй наступниці, Барборі Маронковій, яка 1 березня приступить до виконання обов’язків?

— Радше я б побажала їй успіхів і справді використати цей час, щоб пізнати й зрозуміти Україну. Нехай перебування в Україні запам’ятається назавжди. А як порада — продовжити співпрацю з газетою «День», і це є, до речі, в нашому інформаційному плані.