Не за словником...

Минулої суботи в НСК «Олімпійський» в Києві відбувся з’їзд партії «ДемАльянс». Народний депутат з фракції БПП Світлана Заліщук обрана тимчасовим співкерівником партії, другим співкерівником залишився Василь Гацько. Крім цього, до правління партії за підсумками голосування обрано: Сергія Лещенка, Мустафу Найєма, Максима Черкасенка, Світлану Коломієць, Владислава Оленченка, Зою Буйницьку, Олега Дерев’янко, Вікторію Пташник та Андрія Длігача. За словами представників партії, її повноцінна програма буде підготовлена до наступного з’їзду, який відбудеться восени.

А поки дехто з них називають себе «правими лібералами», а також — «іншими» в політиці. Про це вони — Заліщук, Найєм, Лещенко, Длігач... в один голос пишуть в соцмережах. Наприклад, Заліщук: «Нова політична сила повинна знайти відповіді на цивілізаційні виклики»; Найєм: «Пора брати на себе відповідальність!»; Лещенко: «Ми зробимо все, щоб це стало загальнонаціональною місією»; Длігач: «У нас немає цілі створити тимчасовий політпроект»... Звичайно, сказано і написано багато правильних слів, але чи дійсно за цим всім стоїть щирість намірів?

З питання з’їзду партії «ДемАльянс» якраз і розпочалася зустріч Літньої школи журналістики «Дня» з Ігорем Луценком, молодим народним депутатом, який пройшов до парламенту з позиції активного громадського діяча та учасника Євромайдану. До речі, формуючи кілька місяців тому уряд «національної збірної», ми запропонували створити Екологічну поліцію, яку б міг очолити Ігор Луценко.

«Я багато стикався з «ДемАльянсом» у передмайданний період. Багатьох з них знаю особисто. І достатньо уважно спостерігаю за перипетіями, які у них відбуваються. І сумніваюся, що те, що нинішній «ДемАльянс» можна називати праволіберальним проектом, — коментує Ігор Луценко. — Є академічні визначення ідеологій, із якими, судячи із заяв моїх колег, вони не знайомі, ними не цікавилися і, скоріше за все, сприймали все на слух та емоційно. Думаю, народ це сприймає так само. А всі терміни, які вони вживають, не мають нічого спільного із академічним визначенням лібералізму, правих ідеологій і т.д.».

Повний матеріал читайте в наступних номерах «Дня».

А ЯК ЖЕ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»? / ФОТО ПРЕС-СЛУЖБИ ПАРТІЇ «ДЕМАЛЬЯНС»

ВРАЖЕННЯ

Христина СОЛТИС, Львівський національний університет імені Iвана Франка:

— Зустріч з Ігорем Луценком по-новому показала мені давні процеси. Щирість лектора була корисною та пізнавальною для нас та допомогла краще уявити політичні реалії. Доволі доречними були зауваження політика щодо використання компетентності як головного критерію при розподілі посад в уряді. Також важливо, що він згадав про злочини давні та сучасні. Тому Луценко справив на мене позитивне враження і мені хотілось би, щоби подальша політична діяльність не змінила його принципів. Цілком погоджуюсь з його думкою, що потрібно не покращувати рейтинги у списку корумпованих країн, а боротись з корупцією.

Марина СНIЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

— «Чесна розмова з політиком», — оксюморон, чи не так? Але я наважуся припустити, що Ігор Луценко був із нами чесним. Сподобалася позиція цієї людини стосовно компетенції політиків, точніше некомпетенції багатьох із них, яку, на жаль, мало хто усвідомлює. Чи не вперше відчула від політика таку повагу до Конституції. Також пролунала об’єктивна критика Майдану. Приємно усвідомлювати, що така людина, як наш сьогоднішній лектор, все ж є в нашому дуже недосконалому парламенті.

Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет ім. Iвана Франка:

— Пан Луценко зазначив, що не зважаючи на далеку від перфектності українську Конституцію, нинішні зміни до неї ще дальші від ідеалу. Тут, мабуть, варто зазначити загальновідоме для багатьох юристів-конституціоналістів: за рівнем упорядкованості, структурованості та обширності питань, українська Конституція далеко не пасе задніх (особливо якщо взяти до уваги англосаксонську модель права). Однак, тут варто додати слова гостя: не стільки важливі норми права, скільки їх виконання. Приємно було почути думки про роль журналістів, які продукують смисли, котрі нерідко згодом сповідують політики. Однак втілення таких смислів потребує акумуляції відповідальності.